Захист тварин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Червона книга України (2009)

Захист тварин — вид природоохоронної діяльності, спрямованої на захист тварин від експлуатації їхніх популяцій людиною та захист прав тварин, як диких, так і свійських.

Засади

Людська діяльність у цій галузі передбачає безпосередню охорону тварин від діяльності людини, на відміну від охорони через збереження середовищ існування та ін. заходи непрямої охорони. Однією з найвідоміших форм є охорона (у т. ч. й збройна) гнізд великих хижих птахів у Британії та інших країнах [1] [2].

Цей напрямок діяльності охоплює також активність людей, пов'язану з добробутом диких та здичавілих форм тварин (як правило, ссавців та птахів) у місцях концентрованого проживання людей, зокрема й стосовно утримання та поводження з тваринами, запобігання жорстокого поводження з тваринами.

Концепція є більше світоглядною і розвивається громадськими організаціями, соціальними психологами й філософами, і мало пов'язана з науковими дослідженнями, зокрема й у галузі екології, созології та зоології.

Напрямки розвитку ідеї

Серед сучасних напрямків розвитку ідеї захисту тварин розрізняють такі основні:

щодо дикої фауни (вкл. й синантропні види)

Бізон європейський — об'єкт найбільшої уваги в європейських природоохоронних ініціативах

Діяльність в цьому напрямку найчастіше полягає у підтриманні популяцій (а не долі окремих особин) і відповідає задачам досліджень у галузі охорони тваринного світу:

  • формування червоних переліків, тобто списків видів та окремих популяцій, експлуатація яких має бути заборонена або жорстко регламентована (наприклад, "Червона книга України");
  • розробка конкретних Планів дій щодо охорони окремих найбільш вразливих видів з окремими спеціальними положеннями щодо забезпечення їх захисту, у тому числі заборона полювання чи промислу в цілому або в окремих регіонах чи в окремі періоди (наприклад, угода ACCOBAMS щодо китоподібних або угода EUROBATS щодо кажанів в межах Боннської конвенції);
  • формування спеціальних положень щодо утримання та транспортування тварин, зокрема й окремих положень у межах міждержавних угод (наприклад, в угоді СІТЕС щодо утримання або транспортування тварин, включених у додатки СІТЕС);
  • безпосереднє регулювання популяцій окремих видів тварин[3].

щодо свійських та невільних тварин

Діяльність у цьому напрямку найчастіше зводиться до питань дотримання біоетики і є галуззю громадянської активності, а не науковців чи природоохоронців:

  • Благополуччя тварин, або добробут тварин (Animal welfare), що припускає контроль за психологічним і фізичним благополуччям тварин;
  • Біоетика як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин;
  • Права тварин, деякі прихильники яких вважають неприпустимим окремі різновиди традиційного використання тварин людиною у своїй господарській діяльності.

Подібна діяльність у стосунку до свійських та синантропних тварин (насамперед псів та котів) припускає невизнання тварин як власності і спрямована переважно проти експлуатації і умертвіння тварин[4] [5], а також використання тварин як піддослідних у медико-біологічних експериментах.

Див. також

Посилання

  1. Беркут (Aquila chrysaetus): заходи з охорони.
  2. Охорона гнізд // Західноукраїнське орнітологічне товариство
  3. Закон України Про захист тварин від жорстокого поводження
  4. Тема захисту тварин обіграна в фільмі «Білявка в законі 2»
  5. * Британца посадили в тюрьму за сушку кошки (рос.) (рос.)