Заяндеруд
| Заяндеруд | |
|---|---|
 | |
| 32°18′12″ пн. ш. 52°52′03″ сх. д. / 32.3034° пн. ш. 52.8675° сх. д.G O | |
| Витік | Гори Загрос |
| • висота, м | 3974 м |
| Гирло | болото Гавхуні |
| • координати | 32°18′12″ пн. ш. 52°52′03″ сх. д. / 32.3034° пн. ш. 52.8675° сх. д.G O |
| Басейн | Gavkhuni Basind  |
| Країни: |  Іран |
| Регіон | Ісфахан Чехармехаль і Бахтиарія |
| Довжина | 400 км |
| Площа басейну: | 41500 км² |
| Середньорічний стік | 38 м³/с |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Заяндеруд (перс. زاینده رود, від زاینده zɑːjændɛ «той, що дає життя» і رود rʊːd «річка») — найбільша річка Центральноіранського плато. На початку 2010-х років у нижній течії річка висохла повністю в результаті кількох років сезонних посух.
Заяндеруд бере початок у гірському хребті Загрос і протікає 400 км на схід, де впадає в болото Гавхуні, сезонне солоне озеро на південний схід від Ісфахана. Раніше Заянде не пересихала впродовж усього року, що вирізняло її з-поміж інших сезонних річок Ірану, але нині пересихає не досягаючи Ісфагана через відбір води. Вздовж річного русла побудовано багато історичних мостів епохи Сефевідів, а на її берегах розкинулось багато парків.
Середньорічна температура води в річці змінюється від 3 °C біля витоків до 29 °C біля гирла. Площа зрошуваних земель у басейні Заянде становить 2700 км². Перед тим як пересохнути витрата води на особу сягає 240 л/день у міських районах і 150 л/день у сільських[1]. За розрахунками у 1970-х роках річний стік становив 1,2 км³, або 38 м³/с[2].
Люди жили на берегах Заяндеруд впродовж тисяч років. Найбільш раннє свідчення людських помешкань знайдено в печерному районі Кале Бозі поблизу Дізіче[fa] на південний захід від Ісфахана. Більш як 40 тис. років тому група палеолітичних мисливців (неандертальців) використовувала печери Кале Бозі як укриття для сезонного та тимчасового помешкання, й залишила по собі кам'яні знаряддя та кістки убитих тварин.
У 6-му тисячолітті до н. е. на берегах Заянде процвітала доісторична культура Заяндеруд.
Річка Заянде перетинає місто Ісфахан, один із основних культурних і економічних центрів Ірану. У 17 ст. Шейх Бахаї (впливовий вчений і радник династії Сефевідів) спроектував і побудував систему каналів (мааді), щоб подати воду до передмість Ісфахана. Завдяки цьому населення і економіка міста зросли, що зробило Ісфахан впливовим центром. Місцевість навколо міста перетворилась на зелену оазу посеред пустелі.
Артур Поп (американський археолог і дослідник перського мистецтва) похований разом зі своєю дружиною на березі річки. Річард Фрай (американський дослідник Ірану і Центральної Азії) також заповів, щоб його поховали там[3].
Існує багато нових і старих мостів (поль) через річку Заянде. Найстаріший із них, Шахрестан, побудований у 5 ст. і місцеві жителі все ще використовують його як пішохідний.
Мости через Заяндеруд в Ісфахані:
|
На річці розташовано ГЕС Заяндеруд (також Чадеган, Шах-Аббас).
На берегах Заяндеруд в Ісфахані багато мостів, парків, веслових човнів і традиційних ресторанів. Все це, разом із іншими пам'ятками Ісфахана, приваблює щороку безліч туристів з Ірану та інших країн.
- ↑ «Zayandeh River Basin Short Profile» International Water Management Institute, Sri Lanka (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2007. Процитовано 28 листопада 2015.
- ↑ Beaumont, Peter (October 1974) «Water Resource Development in Iran» The Geographical Journal 140(3): pp. 418–431, p. 427
- ↑ Staff (18 April 2005) «American Iranologist Wills wants to be Buried in Isfahan, Iran» Cultural Heritage News Agency Iran. Архів оригіналу за 12 жовтня 2005. Процитовано 28 листопада 2015.
32°15′45″ пн. ш. 52°54′30″ сх. д. / 32.26250° пн. ш. 52.90833° сх. д.G O