Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності — загальнодержавний збір, який сплачувався до Державного бюджету України.

Платниками збору були суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Об'єктом оподаткування збором була вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення — на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу (ціни природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування та постачання споживачам і суми податку на додану вартість).

Збір справлявся у розмірі 2 % на обсяги природного газу, що постачається для таких категорій споживачів:

  • підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);
  • бюджетних установ;
  • промислових та інших суб'єктів господарювання та їх відокремлених підрозділів, які використовують природний газ.

На обсяги природного газу що постачається для населення, збір справлявся у розмірі 4 %.

Базовим податковим (звітним) періодом для збору був календарний місяць.

Платники збору самостійно нараховували та подавали декларацію за місцем податкової реєстрації та сплачували податкові зобов'язання у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Тобто, податкові декларації зі збору подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а сума збору, задекларована платником, сплачується таким платником протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бабін І. І. Податкове право України: навч. посібник/І. І. Бабін. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. — С. 454—455.
  • Податковий кодекс України// Офіційний вісник України. — 2010. — № 92. — том 1. — ст. 314—317. із змінами.

Посилання[ред. | ред. код]