Земська управа (Маріуполь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріуполь. Земська управа, поч. XX ст., поштівка

Маріупольська Земська управа — історична споруда повітової Земської управи у Маріуполі, зруйнована під час Другої світової війни та не відновлена.

Історія[ред. | ред. код]

Маріуполь. Повітова Земська управа, головний і бічний фасади, початок XX ст.

Вулиця, що отримає назву Земська, одна із найстаріших в місті Маріуполь. Тоді безіменна, вона позначена на мапі міста ще 1811 року[1].

Споруда повітової Земської управи в місті вибудована 18751876 рр.[1]. З 1876 року, коли розпочали давати найменування всім великим на той час вулицям, назву Земська отримала і вулиця, де була розташована Земська управа. На той час поблизу управи був центр провінційного міста, де гомонів ринок і був вибудований головний у місті Харлампіївський собор.

Споруда повітової Земської управи мала два поверхи і була чи ненайкращою за архітектурою в 1870-ті роки[1]. Цегляна споруда мала пишний головний фасад на п'ятнадцять осей, частково скопійований з типового проекту. Фасад мав палацовий характер з трьома ризалітами - двома бічними і невеликим центральним. Центральний ризаліт мав додатково балкон. Трохи пізніше центральний ризаліт перебудували і додали пишний вхідний портал з використанням лекальної (фігурної) цегли.

Окрім управи, перший поверх споруди віддали під книжковий магазин земства та крамницю з посудом. Окрім продажу книжок, магазин також займався друком поштівок із краєвидами та спорудами Маріуполя[1].

Земська управа дожила до громадянської війни незмінною. Але 1920 року за наказом більшовицької влади земства були ліквідовані. 1923 року в Маріуполі заснували педагогічний технікум, викладання в котрому вели українською . З 1926 року в навчальному закладі організували грецький факультет[1].

Трохи пізніше весь технікум став грецьким і був переведений на випуск вчителів для грецьких поселень у Приазовському краї[1]. 1937 року за наказом Сталіна розпочалися репресії проти національних меншин в СРСР. Того ж 1937 року в Маріуполі закрито грецький театр[2] та ліквідовано органами НКВС грецький педагогічний технікум[1].

Маріупольський педагогічний технікум залишили в місті, але силоміць перевели на російське викладання.

В роки тимчасової окупації Маріуполя Німецькими фашистами (1941—1943) споруду Земської управи займав німецький штаб. 1943 року під час вимушеного відступу фашисти споруду підпалили. Постраждала від пожежі Земська управа стояла в повоєнний період пусткою.

Біля неї гомонів так званий вечірній ринок, стихійно організований мешканцями Маріуполя. До поруйнованої споруди потяг руки місцевий криміналітет. Аби ліквідувати в цьому місці кримінальний пункт, історичну споруду розібрали до фундаментів. Урядові радянські заклади розташувались на вулиці Фонтанній, тому про відновлення історичної споруди не йшлося — ні тоді, ні зараз.

Міцні фундаменти колишньої Земської управи дозволили забудувати в повоєнний період житловим будинком. Проект нової споруди в спрощеному варіанті створив місцевий архітектор Нікаро-Карпенко Микола Йосипович, бо про високохудожню архітектуру в Маріуполі не дбали.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Вдоль по Земской Архівовано 13 квітень 2014 у Wayback Machine.(рос.)
  2. Приазовская Эллада

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века. — Мариуполь: Рената, 2008. (рос.)
  • Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
  • Вдоль по Земской, Мариуполь

Див. також[ред. | ред. код]