Зимна Вода (річка)
| Зимна Вода (Вишенька) | |
|---|---|
._-_panoramio.jpg) | |
| 49°47′ пн. ш. 24°01′ сх. д. / 49.79° пн. ш. 24.01° сх. д. | |
| Витік | м. Львів |
| • координати | 49°47′ пн. ш. 24°01′ сх. д. / 49.79° пн. ш. 24.01° сх. д. |
| Гирло | р. Домажир |
| • координати | 49°52′12″ пн. ш. 23°51′32″ сх. д. / 49.87° пн. ш. 23.859° сх. д. |
| Басейн | басейн Дністра  |
| Країни: |  УкраїнаЛьвівська область Львівський район Яворівський район |
| Регіон | Львівська область |
| Довжина | 16 км |
| Площа басейну: | 107 км² |
| Притоки: | Кульпарківський потік, Білогорський потік (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Зи́мна Вода́ (англ. Zymna Voda) — річка в Україні, в межах міста Львова (витоки), а також Львівського і Яворівського районів Львівської області. Ліва притока Домажиру (басейн Дністра).
Довжина річки 16 км, площа басейну 107 км². Річище слабо звивисте, в нижній течії місцями каналізоване. Заплава місцями заболочена.
Історія річки "Зимна Вода" тісно пов'язана з однойменним селом, яке отримало назву завдяки чистій, холодній воді річки, що не замерзала взимку та не нагрівалася влітку. Згідно з легендою, назва походить від вигуків воїнів Данила Галицького, які знайшли такий струмок після боїв. Воїни, втомлені боями, хотіли пити. Вони натрапили на струмок, що витікав з-під кущів. «Яка зимна вода!» - вигукували спраглі. Від того часу струмок перетворився на річку, яку назвали "Зимна Вода". Вода була в ній чиста та холодна, не нагрівалась навіть улітку. Згодом біля річки почали селитися люди. Так з’явилось село Зимна Вода.
.jpg)
Витоки розташовані в південній частині міста Львова, між вулицями Наукова і Стрийська. Річка тече спершу переважно на захід, після села Лапаївки повертає на північ, а після селища Рудно — на північний захід. Впадає у Домажир на західній околиці села Солуки.
Кульпарківський потік, Білогорський потік (праві).
- Характеристика річок Львівської області[недоступне посилання з квітня 2019]
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 214
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 32. — (№ 382).
