Змова приречених

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Змова приречених
рос. Заговор обречённых
Жанрдрама
РежисерМихайло Калатозов
СценаристМикола Вірта
У головних
ролях
Людмила Скопіна
Павло Кадочников
Володимир Дружников
ОператорМарк Магідсон
КомпозиторВіссаріон Шебалін
ХудожникЙосип Шпінель
Кінокомпанія"Мосфільм"
Тривалість103 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1950
IMDbID 0043156

«Змова приречених» (рос. «Заговор обречённых») — радянський кольоровий художній фільм 1950 року, режисера Михайла Калатозова однойменною п'єсою Миколи Вірти.

Сюжет

[ред. | ред. код]

В одній східноєвропейській країні, нещодавно звільненій радянськими військами від фашизму, зріє нова змова.

Посол США Мак-Гілл в прагненні перетворити незалежну державу в «49-й штат Америки» стає натхненником, організатором і центром групи змовників, куди входить ряд високопоставлених чиновників і громадських діячів — міністр продовольства Христина Падера, міністр промисловості і лідер католицької партії Гуго Вастіс, лідер соціал-демократів, міністр громадської безпеки, а згодом і голова парламенту Іохім Піно, а також агент Ватикану кардинал Бірнч і агент імперіалізму, журналістка з Чикаго Кіра Рейчел.

Мак-Гілл і Падера намагаються організувати економічну блокаду в країні, щоб, зімітувавши продовольчу допомогу, яка нібито йде від США, звалити провину за голод на СРСР, для чого вступають в злочинну змову з урядом сусідньої Югославії.

Після провалу голосування на засіданні парламенту, де за прийняття «плану Маршалла» виступили націоналісти, католицька партія і праві соціал-демократи, а проти — комуністи, хлібороби і ліві есдеки («молоді») в союзі з народними масами, заполонивши площу біля будівлі парламенту, Мак-Гілл намагається організувати військову інтервенцію з півдня країни, здійснену силами вояччини Тіто в союзі з США.

Посол США вже вітає склад посольства «з прекрасною організацією путчу». Однак активу комуністичної партії (у тому числі — Нікола Славено, Ганна Ліхта, Макс Вента) в союзі з лівим крилом соціал-демократів (Марк Піно) і представниками Землеробського союзу (Коста Варра) і, головним чином, з самими широкими масами трудящих (робітники, селяни і партизани) — вдається сформувати Опір і ліквідувати виступ правих.

Заколот придушений, заарештовані всі зрадники власного народу, а також кардинал і зарубіжний агент Рейчел. Мак-Гілл видворений з країни. Комуністи беруть контроль над урядом. Але головне — делегація компартії підписує в Москві Договір про дружбу і взаємодопомогу з СРСР, знайшовши в сусіді зі Сходу (де «сходить сонце») єдиного прихильника в боротьбі з імперіалістами-паліями миру і розпалювачами війни.

«Дорогі брати і сестри!» — починає своє звернення до парламенту і народу славу, лідер компартії. І продовжує далі: «Нам допоміг генералісимус Сталін!»

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]