Летять журавлі
Летять журавлі | |
|---|---|
| рос. Летят журавли | |
 | |
| Жанр | військова драма |
| Режисер | Михайло Калатозов |
| Сценарист | Віктор Розов |
| На основі | п'єси «Вічно живі» Віктора Розова |
| У головних ролях |
Тетяна Самойлова Олексій Баталов |
| Оператор | Сергій Урусевський |
| Композитор | Мойсей Вайнберг |
| Художник | Євген Свідетелєв |
| Кінокомпанія | Мосфільм |
| Дистриб'ютор | MOKÉPd і Netflix |
| Тривалість | 97 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1957 |
| Дата виходу | 12 жовтня 1957 (СРСР) |
| Кошторис | 2,5 млн руб.[1] |
| IMDb | ID 0050634 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
 Летять журавлі у Вікісховищі | |
«Летять журавлі» (рос. «Летят журавли») — російський радянський художній фільм, військова драма 1957 року, поставлена режисером Михайлом Калатозовим за мотивами п'єси Віктора Розова «Вічно живі». Фільм здобув Золоту пальмову гілку 11-го Каннського кінофестивалю 1958 року[2], ставши другим радянським фільмом, що отримав найвищу нагороду цього фестивалю після стрічки «Великий перелом» (1946)[3].
Сюжет[ред. | ред. код]
Війна розлучила двох закоханих, Вероніку і Бориса. Він пішов на фронт добровольцем. Під час бомбардування гинуть батьки Вероніки, і вона на запрошення батька Бориса йде жити до його родини. Від Бориса давно немає ніяких звісток. Зломлена нещастями, що випали на її долю, дівчина поступається домаганням брата Бориса, Марка, і виходить за нього заміж.
Трагічно, від випадкової кулі гине на фронті Борис. Його родина і Вероніка не знають про його смерть. Батько Бориса, Федір Іванович, сестра Ірина і Вероніка працюють в госпіталі в евакуації на Уралі. Вероніка бачить страждання людей, бачить, як вірність близьких допомагає їм переносити суворі випробування війни і як зрада викликає біль і ненависть. Молода жінка починає розуміти, яку вона вчинила помилку. Вона дізнається, що Марк, маючи авторитет Федора Івановича, його чесне ім'я, дістав собі броню, що звільняє його від служби в армії. Вероніка пориває з ним. Вона з надією і страхом чекає повернення Бориса, наполегливо не вірить повідомленню про його загибель.
Закінчилася війна. Усі навкруги тріумфують. Вероніка йде на вокзал, сподіваючись серед солдатів, що повертаються з фронту, зустріти Бориса. Тут від його друга вона дізнається про загибель коханої людини і роздає квіти, призначені Борису, тим, хто повернувся з перемогою.
В ролях[ред. | ред. код]
| Тетяна Самойлова | ···· | Вероніка |
| Олексій Баталов | ···· | Борис |
| Олександр Шворін | ···· | Марк |
| Василь Меркур'єв | ···· | Федір Іванович |
| Антоніна Богданова | ···· | бабуся Бориса і Ірини |
| Валентин Зубков | ···· | Степан |
| Валентина Ананьїна | ···· | співробітниця Бориса |
| Валентина Владимирова | ···· | солдатка |
| Майя Булгакова | ···· | солдатка на пероні |
| Леонід Князєв | ···· | Сачков, товариш по службі Бориса |
| Борис Коковкін | ···· | Чернов |
| Катерина Купріянова | ···· | Ганна Михайлівна Ковальова |
| Костянтин Нікітін | ···· | Володя |
| Микола Сморчков | ···· | Захаров, поранений |
| Світлана Харитонова | ···· | Ірина Бороздіна |
| Данило Нетребін | ···· | поранений |
| Георгій Куликов | ···· | інженер із заводу |
| Євген Кудряшов | ···· | гість на вечірці |
| Ганна Заржицька | ···· | рижанка |
Зйомки і прокат[ред. | ред. код]
- Для зйомок сцени загибелі Бориса Сергій Урусевський придумав і вперше сконструював кругові операторські рейки. Образотворче рішення фільму, що стало класикою операторського мистецтва, побудоване на зйомці в русі і використанні надширококутного об'єктиву з фокусною відстанню 18 мм[4].
- Микита Хрущов після перегляду фільму гнівно його розкритикував, назвавши головну героїню «шлюхою»[5].
- Під час зйомок стрічки Тетяна Самойлова хворіла на туберкульоз[6]
- Перегляди
СРСР: 28,3 млн глядачів (10-е місце у прокаті 1957)[7]
Франція : понад 5,4 млн[8]
НДР : понад 2,8 млн (5-е місце у прокаті 1958)[9], з них 347 986 глядачів у Східному Берліні[10]
Польща : 3 млн до 1960 р.[11] и 3,5 млн до 1967 г.[12]
Чехословаччина : понад 1,6 млн до 1970 р.[13].
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Летять журавлі»[14] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1958 | 11-й Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Летять журавлі | Перемога | |
| Особлива згадка | Тетяна Самойлова | Перемога | |||
| Премія «Юссі» | Найкращий іноземна акторка | Перемога | |||
| 1-й Всесоюзний кінофестиваль в Москві[15] | Особливий приз | Летять журавлі | Перемога | ||
| 1959 | Премія BAFTA | Найкращий фільм з будь-якої країни | Номінація | ||
| 1959 | Найкращий іноземна акторка | Тетяна Самойлова | Номінація | ||
| 1959 | Німецька асоціація кінокритиків | Найкраща акторка | Перемога | ||
Джерела[ред. | ред. код]
- Советские художественные фильми. Аннотированный каталог. — М. : Искусство, 1961. — Т. 2. — С. 712. — 3000 прим.(рос.)
- Масуренков Дмитрий. Оптика и изобразительное решение фильма. — MediaVision, 2012. — Вып. 9. — С. 80—83.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Иоганнес Якоби. Attacke für die Kinder [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.]. Die Zeit, 12.06.1959.
- ↑ Festival de Cannes: The Cranes are Flying. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 10 лютого 2009.
- ↑ Золота пальмова гілка
- ↑ Масуренков, 2012, с. 81.
- ↑ Актриса, которая повергла Софи Лорен [Архівовано 7 травня 2008 у Wayback Machine.] // interfax.ru (Перевірено 5 травня 2010)
- ↑ Цікаві факти про Тетяну Євгенівну Самойлову. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 2 грудня 2015.
- ↑ Федор Раззаков. Наши любимые актрисы. ЭКСМО-Пресс, 2000. С. 114.
- ↑ Quand passent les cigognes [Архівовано 30 грудня 2015 у Wayback Machine.]. Allocine.fr.
- ↑ Thomas Lindenberger. Massenmedien im Kalten Krieg: Akteure, Bilder, Resonanzen. Böhlau Verlag, 2006. ISBN 978-3-412-23105-7. С. 92.
- ↑ Heiner Timmermann. Das war die DDR. Lit, 2004. ISBN 978-3-8258-8167-2. С. 662.
- ↑ Polska Agencja Telegraficzna. Rocznik polityczny i gospodarczy 1960. Ekonomiczne, 1961. ISSN 0324-8577. С. 898.
- ↑ Instytut Historii Polska Akademia Nauk. Studia z dziejów Rosji i Europy Środkowo-Wschodniej 27-29. Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1992. ISSN 1230-5057. С. 171.
- ↑ Jeřábi táhnou [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Filmová kultura: Brno 1945–1970.
- ↑ Нагороди та номінації фільму «Летять журавлі» на сайті IMDb
- ↑ Советские художественные фильми. Аннотированный каталог, 1961, с. 712.
Посилання[ред. | ред. код]
Летять журавлі на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 2.12.2015)- Летять журавлі на сайті AllMovie (англ.)
- Летять журавлі на офіційному каналі Кіноконцерна Мосфільм на YouTube
| |||||
|
