Летять журавлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Летять журавлі M:
рос. Летят журавли
Letyat zhuravli poster.jpg
Жанр військова драма
Режисер Михайло Калатозов
Сценарист Віктор Розов
На основі п'єси «Вічно живі» Віктора Розова
У головних
ролях
Тетяна Самойлова
Олексій Баталов
Оператор Сергій Урусевський
Композитор Мойсей Вайнберг
Художник Євген Свідетелєв
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 97 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1957
Дата виходу 12 жовтня 1957 (СРСР)
Кошторис 2,5 млн руб.[1]
IMDb ID 0050634
Рейтинг IMDb: 8.2/10 stars
Летять журавлі у Вікісховищі?

«Летять журавлі» (рос. «Летят журавли») — російський радянський художній фільм, військова драма 1957 року, поставлена режисером Михайлом Калатозовим за мотивами п'єси Віктора Розова «Вічно живі». Фільм здобув Золоту пальмову гілку 11-го Каннського кінофестивалю 1958 року[2], ставши другим радянським фільмом, що отримав найвищу нагороду цього фестивалю після стрічки «Великий перелом» (1946)[3].

Сюжет[ред. | ред. код]

Війна розлучила двох закоханих, Вероніку і Бориса. Він пішов на фронт добровольцем. Під час бомбардування гинуть батьки Вероніки, і вона на запрошення батька Бориса йде жити до його родини. Від Бориса давно немає ніяких звісток. Зломлена нещастями, що випали на її долю, дівчина поступається домаганням брата Бориса, Марка, і виходить за нього заміж.

Трагічно, від випадкової кулі гине на фронті Борис. Його родина і Вероніка не знають про його смерть. Батько Бориса, Федір Іванович, сестра Ірина і Вероніка працюють в госпіталі в евакуації на Уралі. Вероніка бачить страждання людей, бачить, як вірність близьких допомагає їм переносити суворі випробування війни і як зрада викликає біль і ненависть. Молода жінка починає розуміти, яку вона вчинила помилку. Вона дізнається, що Марк, маючи авторитет Федора Івановича, його чесне ім'я, дістав собі броню, що звільняє його від служби в армії. Вероніка пориває з ним. Вона з надією і страхом чекає повернення Бориса, наполегливо не вірить повідомленню про його загибель.

Закінчилася війна. Усі навкруги тріумфують. Вероніка йде на вокзал, сподіваючись серед солдатів, що повертаються з фронту, зустріти Бориса. Тут від його друга вона дізнається про загибель коханої людини і роздає квіти, призначені Борису, тим, хто повернувся з перемогою.

В ролях[ред. | ред. код]

Поштовий конверт з кадрами з фільму «Летять журавлі»: Олексій Баталов в ролі Бориса, Тетяна Самойлова в ролі Вероніки. Росія, 2003 р.
Тетяна Самойлова ···· Вероніка
Олексій Баталов ···· Борис
Олександр Шворін ···· Марк
Василь Меркур'єв ···· Федір Іванович
Антоніна Богданова ···· бабуся Бориса і Ірини
Валентин Зубков ···· Степан
Валентина Ананьїна ···· співробітниця Бориса
Валентина Владимирова ···· солдатка
Майя Булгакова ···· солдатка на пероні
Леонід Князєв ···· Сачков, товариш по службі Бориса
Борис Коковкін ···· Чернов
Катерина Купріянова ···· Ганна Михайлівна Ковальова
Костянтин Нікітін ···· Володя
Микола Сморчков ···· Захаров, поранений
Світлана Харитонова ···· Ірина Бороздіна
Данило Нетребін ···· поранений
Георгій Куликов ···· інженер із заводу
Євген Кудряшов ···· гість на вечірці

Зйомки і прокат[ред. | ред. код]

  • Для зйомок сцени загибелі Бориса Сергій Урусевський придумав і вперше сконструював кругові операторські рейки. Образотворче рішення фільму, що стало класикою операторського мистецтва, побудоване на зйомці в русі і використанні надширококутного об'єктиву з фокусною відстанню 18 мм[4].
  • Микита Хрущов після перегляду фільму гнівно його розкритикував, назвавши головну героїню «шлюхою»[5].
  • Під час зйомок стрічки Тетяна Самойлова хворіла на туберкульоз[6]
Перегляди

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Летять журавлі»[14]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1958 11-й Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Летять журавлі Нагорода
Особлива згадка Тетяна Самойлова Нагорода
Премія «Юссі» Найкращий іноземна акторка Нагорода
1-й Всесоюзний кінофестиваль в Москві[15] Особливий приз Летять журавлі Нагорода
1959 Премія BAFTA Найкращий фільм з будь-якої країни Номінація
1959 Найкращий іноземна акторка Тетяна Самойлова Номінація
1959 Німецька асоціація кінокритиків Найкраща акторка Нагорода

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советские художественные фильми. Аннотированный каталог. — М. : Искусство, 1961. — Т. 2. — С. 712. — 3000 прим.(рос.)
  • Масуренков Дмитрий. Оптика и изобразительное решение фильма. — MediaVision, 2012. — Вып. 9. — С. 80—83.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иоганнес Якоби. Attacke für die Kinder. Die Zeit, 12.06.1959.
  2. Festival de Cannes: The Cranes are Flying. festival-cannes.com. Процитовано 2009-02-10. 
  3. Золота пальмова гілка
  4. Масуренков, 2012, с. 81
  5. Актриса, которая повергла Софи Лорен // interfax.ru (Перевірено 5 травня 2010)
  6. Цікаві факти про Тетяну Євгенівну Самойлову
  7. Федор Раззаков. Наши любимые актрисы. ЭКСМО-Пресс, 2000. С. 114.
  8. Quand passent les cigognes. Allocine.fr.
  9. Thomas Lindenberger. Massenmedien im Kalten Krieg: Akteure, Bilder, Resonanzen. Böhlau Verlag, 2006. ISBN 978-3-412-23105-7. С. 92.
  10. Heiner Timmermann. Das war die DDR. Lit, 2004. ISBN 978-3-8258-8167-2. С. 662.
  11. Polska Agencja Telegraficzna. Rocznik polityczny i gospodarczy 1960. Ekonomiczne, 1961. ISSN 0324-8577. С. 898.
  12. Instytut Historii Polska Akademia Nauk. Studia z dziejów Rosji i Europy Środkowo-Wschodniej 27-29. Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1992. ISSN 1230-5057. С. 171.
  13. Jeřábi táhnou. Filmová kultura: Brno 1945–1970.
  14. Нагороди та номінації фільму «Летять журавлі» на сайті IMDb
  15. Советские художественные фильми. Аннотированный каталог, 1961, с. 712

Посилання[ред. | ред. код]