Червоний намет (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоний намет M:
італ. «La tenda rossa»
англ. «The Red Tent»
рос. «Красная палатка»
Жанр Фільм-драма
Режисер Михайло Калатозов
Продюсер Франко Крістальді
Сценарист Енніо де Кончіні, Роберт Болт, Калатозов Михайло Костянтинович, Нагибін Юрій Маркович і Alberto Cavallone[d][1]
Оператор Leonid Kalashnikov[d]
Композитор Енніо Морріконе
Кінокомпанія Мосфільм[2], Paramount Pictures і Vides Cinematografica[d][2]
Тривалість 158 хв.
Мова російська
Країна Flag of Italy.svg Італія
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
IMDb ID 0067315

«Червоний намет» (італ. «La tenda rossa», англ. «The Red Tent», рос. «Красная палатка») — спільний радянсько-британсько-італійський широкоформатний художній фільм-драма 1969 року. Остання режисерська робота Михайла Калатозова[3].

Сюжет[ред. | ред. код]

Через сорок років після краху дирижабля «Італія» старий генерал Умберто Нобіле намагається знайти для себе виправдання за свою не надто блискучу роль у трагедії 1928 року. В своїй уяві генерал знову і знову збирає в своїй кімнаті учасників тих подій, щоб зажадати від них суду над собою. Льотчики Лундборга і Чухновський, дослідники Амундсен і Самойлович, метеоролог Мальмгрен і його кохана Валерія, радист Бьяджі і капітан базового судна Романья стають обвинувачами, присяжними, свідками та адвокатами. Вони вкотре з пристрастю розглядають кожен крок Нобіле від вильоту експедиції з Кінгсбея до порятунку тих, хто залишилися в живих радянськими льотчиками і моряками…

У ролях[ред. | ред. код]

Особливості фільму[ред. | ред. код]

  • Фільм демонструвався на Заході і в СРСР в різних варіантах монтажу і з різними звуковими доріжками: у радянському варіанті звучить музика Олександра Зацепіна, в італійському — Енніо Морріконе. За словами Зацепіна, в міжнародній версії фільму використали музику Морріконе, оскільки на момент монтажу музика Зацепіна не була готова.
  • Деякі подробиці реальних історичних подій змінені[4]. Насправді, Нобіле отримав значно серйозніші поранення, ніж показано у фільмі; Мальмгрен отримав поранення, а не лишився неушкодженим; криголам «Красін» виходив в море вночі і без велелюдних проводів; «червоний намет» був в реальності набагато меншим; обставини загибелі Амундсена і групи Алессандріні вигадані, насправді обставини їх загибелі досі невідомі; радіоприймач Миколи Шмідта був не закінченою конструкцією, а макетом з розкладених на столі деталей на одній радіолампі; у Фінна Мальмгрена була наречена Анна в Швеції, а не Валерія.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Приїзд Шона Коннері на зйомки «Червоного намету» в СРСР став темою жартівливої пісні Володимира Висоцького «Пісня про Джеймса Бонда, агента 007», а пісню «На снігу стоїть намет, парапонці-понці-по…», яку співають аеронавти на крижині, щоб не зійти з розуму від відчаю, склав Юрій Візбор на мотив відомої в Італії непристойної пісеньки.

Примітки[ред. | ред. код]