Червоний намет (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоний намет
італ. «La tenda rossa»
англ. «The Red Tent»
рос. «Красная палатка»
Жанр Фільм-драма
Режисер Михайло Калатозов
Продюсер Франко Крістальді
Сценарист Енніо де Кончіні, Роберт Болт, Калатозов Михайло Костянтинович, Нагибін Юрій Маркович і Alberto Cavalloned[1]
У головних
ролях
Шон Коннері[2], Клаудія Кардинале[2], Пітер Фінч[2], Михалков Микита Сергійович[2], Візбор Юрій Йосипович, Баніоніс Донатас Юозович[2], Гарді Крюґерd[2], Массімо Джіротті[2], Luigi Vannucchid[2], Маріо Адорфd[2], Хмельницький Борис Олексійович, Соломін Юрій Мефодійович, Марцевич Едуард Євгенович, Коберідзе Отар Леонтійович[1], Robert Riettiid[1] і Борис Клюєв[1]
Оператор Калашников Леонід Івановичd
Композитор Енніо Морріконе
Художник Giancarlo Bartolini Salimbenid
Кінокомпанія Мосфільм[3], Paramount Pictures і Vides Cinematograficad[3]
Дистриб'ютор Мосфільм і Netflix
Тривалість 158 хв.
Мова російська, англійська і італійська
Країна  Італія
 СРСР
Рік 1969
Кошторис 10 000 000 $
IMDb ID 0067315
CMNS: Червоний намет у Вікісховищі

«Червоний намет» (італ. «La tenda rossa», англ. «The Red Tent», рос. «Красная палатка») — спільний радянсько-британсько-італійський широкоформатний художній фільм-драма 1969 року. Остання режисерська робота Михайла Калатозова[4].

Сюжет[ред. | ред. код]

Через сорок років після краху дирижабля «Італія» старий генерал Умберто Нобіле намагається знайти для себе виправдання за свою не надто блискучу роль у трагедії 1928 року. В своїй уяві генерал знову і знову збирає в своїй кімнаті учасників тих подій, щоб зажадати від них суду над собою. Льотчики Лундборга і Чухновський, дослідники Амундсен і Самойлович, метеоролог Мальмгрен і його кохана Валерія, радист Бьяджі і капітан базового судна Романья стають обвинувачами, присяжними, свідками та адвокатами. Вони вкотре з пристрастю розглядають кожен крок Нобіле від вильоту експедиції з Кінгсбея до порятунку тих, хто залишилися в живих радянськими льотчиками і моряками…

У ролях[ред. | ред. код]

Особливості фільму[ред. | ред. код]

  • Фільм демонструвався на Заході і в СРСР в різних варіантах монтажу і з різними звуковими доріжками: у радянському варіанті звучить музика Олександра Зацепіна, в італійському — Енніо Морріконе. За словами Зацепіна, в міжнародній версії фільму використали музику Морріконе, оскільки на момент монтажу музика Зацепіна не була готова.
  • Деякі подробиці реальних історичних подій змінені[5]. Насправді, Нобіле отримав значно серйозніші поранення, ніж показано у фільмі; Мальмгрен отримав поранення, а не лишився неушкодженим; криголам «Красін» виходив в море вночі і без велелюдних проводів; «червоний намет» був в реальності набагато меншим; обставини загибелі Амундсена і групи Алессандріні вигадані, насправді обставини їх загибелі досі невідомі; радіоприймач Миколи Шмідта був не закінченою конструкцією, а макетом з розкладених на столі деталей на одній радіолампі; у Фінна Мальмгрена була наречена Анна в Швеції, а не Валерія.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Приїзд Шона Коннері на зйомки «Червоного намету» в СРСР став темою жартівливої пісні Володимира Висоцького «Пісня про Джеймса Бонда, агента 007», а пісню «На снігу стоїть намет, парапонці-понці-по…», яку співають аеронавти на крижині, щоб не зійти з розуму від відчаю, склав Юрій Візбор на мотив відомої в Італії непристойної пісеньки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г ČSFD — 2001.
  2. а б в г д е ж и к http://www.imdb.com/title/tt0067315/fullcredits
  3. а б DEFA film database
  4. Krasnaya palatka (1969) // IMDb. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 23 липня 2017.
  5. Лев Усыскин. Тридцать пять лет в Красной палатке [Архівовано 2012-04-15 у Wayback Machine.] (рос.)