Зовнішнє вухо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зовнішнє вухо
Gray907.png
Зовнішнє і середнє вуха. Права сторона.
Gray904 color.png
Вушна раковина людини
(бокова поверхня)
1 – завиток; 2 – човноподібна ямка;
3 – трикутна ямка;
4 – протизавиток; 5 – раковина вуха; 6 – козелок; 7 – протикозелок; 8 – сережка
Латинська назва auris externa
Анатомія Грея subject #229 1033
MeSH External+Ear
Dorlands/Elsevier Outer ear

Commons-logo.svg Зовнішнє вухо у Вікісховищі

Зо́внішнє ву́хо — частина вуха, до якої належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід. Вушна раковина утворена еластичним хрящем. Вона має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання у зовнішній слуховий прохід. Знизу вушної раковини міститься сережка вуха. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. Волоски і вушна сірка виконують захисну функцію (затримують пил і мікроорганізми).

На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка. Це тонка сполучнотканинна перетинка завтовшки 0,1 мм. Барабанна перетинка сприймає звукові коливання і передає їх на слухові кісточки середнього вуха.

Будова[ред.ред. код]

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та зовнішнього слухового ходу[1].

Вушна раковина[ред.ред. код]

Докладніше: Вушна раковина

Вушна раковина — це утвір у формі неправильного овала, що розміщений навколо початку зовнішнього слухового ходу. Основою вушної раковини є покритий шкірою хрящ, який відсутній лише в нижній частині раковини — вушній сережці, де замість нього залягає шар клітковини[1].

Зовнішній слуховий хід[ред.ред. код]

Зовнішній слуховий хід має неправильну S-подібну форму та складається з хрящової (зовнішня третина ходу) та кісткової (внутрішні дві третини ходу) частин. Шкіра хрящової частини містить сальні та сірчані залози, а також волосся, що разом захищають вухо від сторонніх часточок і комах, очищають його. На межі хрящової та кісткової частин зовнішній слуховий хід звужується[2].

Кровопостачання[ред.ред. код]

Зовнішнє вухо постачається кров'ю з дрібних гілок зовнішньої сонної артерії — задньої вушної артерії, поверхневої скроневої артерії, внутрішньої верхньощелепної артерії й інших[2].

Іннервація[ред.ред. код]

Іннервацію зовнішнього вуха забезпечують гілки трійчастого, лицевого та блукаючого нервів[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Заболотний Д.І., Мітін Ю.В. та ін. Оториноларингологія. — 3-тє, випр.. — К. : Медицина, 2017. — 472 с. — ISBN 978-617-505-572-4.