Зофія Куратовська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зофія Куратовська
пол. Zofia Kuratowska
Заступниця маршала Сенату Польщі
15 жовтня 1993 — 20 жовтня 1997
Заступниця маршала Сенату Польщі
22 листопада 1989 — 26 листопада 1991
Посолка Польщі в Південно-Африканській Республіці
1997 — 1999
Народився 20 липня 1931(1931-07-20)
Skolimów-Konstancind, Констанцин-Єзьорна, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер 8 червня 1999(1999-06-08) (67 років)
Преторія, ПАР
Похований Військові Повонзки
Відомий як політична діячка
Місце роботи Варшавський медичний університет[1]
Країна Республіка Польща
Alma mater Варшавський медичний університет
Політична партія Унія Свободи
Батько Казимир Куратовський
Нагороди
Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі
 Медіафайли у Вікісховищі

Зофія Куратовська (пол. Zofia Kuratowska; 20 липня 1931, Сколімов-Констанцин — 8 червня 1999, Преторія) — польська лікарка, політикиня і дипломатка єврейського походження. Посол Польщі в ПАР (1997-1999).

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Зофія Куратовська народилася 20 липня 1931 року в Сколімові-Констанцині у сім'ї математика Казимира Куратовського. Вона брала участь у Варшавському повстанні під час Другої світової війни. Після закінчення війни закінчила Варшавський медичний університет за спеціальністю «гематологія» і стала лікаркою[2].

«Солідарність»[ред. | ред. код]

У 1980-х роках приєдналася до руху «Солідарність» і стала однією з його медичних працівниць[2]. Під час перебування в «Солідарності» вона опікувалася понад 1 000 політичних в'язнів і видавала підпільні журнали, в яких наголошувала на відсутності догляду за ними та неналежних умовах ув'язнення[3]. Під час епідемії ВІЛ/СНІДу в 1980-х роках уряд звернувся до Куратовської, співпрацюючи з нею для запобігання поширенню вірусу, попри те, що на початку десятиліття вона була внесена до чорного списку через її активну діяльність у «Солідарності»[4].

Робота в Сенаті[ред. | ред. код]

У 1989 році вона взяла участь у польській Угоді круглого столу, а потім балотувалася до Сенату на перших демократичних виборах. Вона перемогла, отримавши 82,5 відсотка голосів — найбільший результат серед усіх кандидатів, якого вона досягла, заявивши, що «не може нічого обіцяти»[5]. Під час свого першого терміну вона була обрана заступницею маршала Сенату. У цей час вона також керувала клінікою гематології у Варшавській медичній школі[2]. Куратовська була переобрана до Сенату в 1991 році, а в 1993 році знову стала заступницею маршала під час свого третього терміну. Вона працювала в Комітеті з соціальних питань та охорони здоров'я і Комітеті у закордонних справах[6].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Після закінчення терміну її повноважень у 1997 році її було призначено посолкою в Південній Африці, де вона провела решту свого життя, померши 8 червня 1999 року в Преторії, столиці ПАР[7]. Похована на військовому цвинтарі «Повонзки» у Варшаві, Польща.

Сім'я[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Лицарський хрест «Ордена Відродження Польщі» (1987)[8]
  • Командорський хрест «Ордена Відродження Польщі» (1990)[9]
  • Командорський хрест із зіркою «Ордена Відродження Польщі» (1997)[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nauka Polska
  2. ↑ а б в г Zofia Kuratowska 1931 - 1999 the doctor of Solidarity movement. Gariwo (англ.). 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  3. ↑ Schwartz, Herman (1988). Prison Conditions in Poland (англ.). Human Rights Watch. с. 17. ISBN 9780938579625.
  4. ↑ Poles told to bring their own syringes. New Scientist (англ.). 7 липня 1988. с. 32. Процитовано 27 листопада 2017.{{cite magazine}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Tagliabue, John (23 червня 1989). Warsaw Journal; How to Be Big Winner: Just Make No Promises. The New York Times (англ.). Процитовано 27 листопада 2017.
  6. ↑ Zofia Kuratowska. Сенат Польщі (пол.). 1999. Процитовано 27 листопада 2017.
  7. ↑ Cichocka, Elżbieta (6 червня 2015). Zofia Kuratowska: Polityczka i lekarka, jakich już nie ma. Wysokie Obcasy (пол.). Процитовано 27 листопада 2017.
  8. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF) (пол.). 15 липня 1987. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 3 жовтня 2021. Процитовано 18 лютого 2020.
  9. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski z dnia 11 listopada 1990 roku (PDF) (пол.). 20 грудня 1990. с. 54. Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2014. Процитовано 18 лютого 2020.
  10. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 11 listopada 1997 r. o nadaniu orderów. Prawo (пол.). Процитовано 18 лютого 2020.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зофія_Куратовська&oldid=42329612