Зубенко Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Сергійович Зубенко (25 вересня 1888(18880925), тепер село Валуйки Старобільського району, Луганської області — 21 серпня 1940, Коломия[1]) — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературний критик, журналіст.

З біографії[ред. | ред. код]

Народився у 1888 р. на Луганщині. Був сотником в Армії УНР. У 1920–1923 рр. редагував газету «Залізний стрілець» у Каліші. Був членом Управи літературно-артистичного товариства «Веселка», брав участь у симфонічному оркестрі, писав музичні твори. У 1926–1939 рр. був редактором часопису «Жіноча доля» у Коломиї, редагував бібліотеку для народу «Ряст». Помер 21 серпня 1940 р. — щоб уникнути переслідувань НКВС, покінчив життя самогубством.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина івана Зубенка Марія дружила із сім'єю Степана Бандери (вчилася з сестрою Степана Бандери — Мартою), членкиня Союзу Українок. Їхній син Негвар Зубенко за діяльність в лавах ОУН був репресований. З 2003 року був Головою Стрийського районного товариства політичних в'язнів та репресованих[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Автор повістей:

  • «Зірка» (1926),
  • «Княгиня Романова» (1927),
  • «Галина» (1934),
  • «Фатум» (1934),
  • «Квітка на багні» (1937),
  • незакінченої «Тільки меч»;
  • збірок «За кулісами життя» (1937),
  • «Шахівниця буднів» (1937).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коломия. Видатні особи. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 1 жовтень 2014. 
  2. Пам'яті друга і побратима

Література[ред. | ред. код]

  • Касьяненко Т. Олена Теліга та Іван Зубенко в спогадах Ксенії Світлик // На сторожі цілості, щастя і могутності більшої родини — нації. Матеріали наукової конференції 21-23 вересня 2006 р. -К., 2006. — С. 95-98.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Джерело[ред. | ред. код]