Калдо-процес
Калдо-процес — спосіб переробки рідкого чавуну на сталь продуванням чавуну технічним киснем у калдо-конвертері. Один з різновидів киснево-конвертерного процесу. Розроблений у Швеції професором Б. Каллінгом. Назва процесу утворена поєднанням перших літер прізвища винахідника процесу і назви міста Домнарвет (з 1944 року — в складі міста Бурленге), де 1956 року на Домнарветському металургійному заводі компанії «Стура Коппаберг» було введено в експлуатацію перший промисловий калдо-конвертер.
Був розповсюджений у Швеції, Японії, Франції, Англії і США.[1]
Процес було розроблено під керівництвом професора Б. Каллінга з метою переробки на сталь високофосфористих (томасівських) чавунів.[1][2] Перші досліди з нового процесу проводилися у 3-тонній печі барабанного типу, а потім на 15-тонній установці.[2][3] Перший промисловий кисневий конвертер ємкісттю 30 т, що обертався зі швидкісттю пів оберта на секунду, або 30 об/хв, було введено в експлуатацію у травні 1956 року на Домнарветському металургійному заводі компанії «Стура Коппаберг».[1][2] 1963 року 125-тонні калдо-конвертери було споруджено у Франції і Швеції. 1967 року загалом було 10 заводів, що використовували калдо-процес, у таких країнах як Франція, Швеція, Велика Британія, США і Японія.[2] Найбільшого розповсюдження процес набув у 1960-х роках. На початку 1980-х років загальна річна продуктивність 18 конверторів складала 5 млн т.[1]
Калдо-конвертер являє собою обертовий конвертер. Футерування калдо-конвертера робилося з хімічно основного матеріалу — смолодоломитової і магнезитової цегли, кожух обперізаний двома виливаними бандажами, що спираються на чотири котки. Привід конвертера забезпечує його обертання навколо поздовжньої осі і поворот навколо горизонтальної осі. Поздовжня вісь конвертера під час обертання розташована під кутом 17-20° до горизонту. Швидкість обертання конвертера під час процесу 30 обертів на хвилину. Найбільший калдо-конвертер мав ємкість 135 т.[2] Маса конвертера з вмістом перевищує 500 т.[1]
Калдо-процесом можна переробляти як високофосфористі (1,6 — 2 % Р), так і малофосфористі (близько 0,1 % Р) чавуни.
Завантаження калдо-конвертера, випуск сталі і шлаку, а також відведення газів, що утворюються під час продування, здійснюється через горловину. Кисень також подається через горловину по водоохолоджуваній фурмі, що встановлюється над поверхнею ванни під кутом 26° до горизонту. Чистота кисню становить 95 %, він подається під тиском 0,3 МПа.[1]
Садка рідкої сталі у конвертерах середньої садки становить 110—140 т, питома витрата кисню становить 58-62 м³/т сталі, тривалість продування становить 35-41 хвилини, тривалість всієї плавки — 80-90 хвилин, продуктивність агрегату 80-110 т/год, вихід придатної сталі 90-93 %.[1]
- ↑ а б в г д е ж Кал-До процесс. // Конвертерные процессы производства стали. Теория, технология, конструкция агрегатов. В. И. Баптизманский и др. — Киев; Донецк: Вища школа. 1984. Стр. 230—233. (рос.)
- ↑ а б в г д B.P. Bhardwaj. Steel and Iron Handbook [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Niir Project Consultancy Services, 2014. ISBN 978-93-81039-30-4 (англ.).
- ↑ Калдо-процесс. // Металлургия стали. Е. В. Абросимов и др. — М., 1961. Стр. 224—227. (рос.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Калдо-процес |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |