Карагандинський вугільний басейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карагандинський вугільний басейн – знаходиться на тер. Казахстану. Пром. центри – мм. Караганда, Сарань, Шахтинськ, Абай.

Історія[ред. | ред. код]

Вугілля в межах басейну почали видобувати кустарним методом з середини XIX ст., перші шахти закладено в 1930-1931 рр. Роботами керували основні обвинувачені на Шахтинському процесі [1].

Характеристика[ред. | ред. код]

Пл. 3,6 тис. км². Розвідані запаси вугілля 7,84 млрд т, заздалегідь оцінені – 5 млрд т (1990). Прогнозні ресурси до глиб. 1800 м оцінюються в 32 млрд т (1990). Відкритий в 1833, видобуток вугілля здійснюється з 1854, широкі геол. дослідження початі в 1920, планомірне освоєння басейну з 1930. У геоструктурному відношенні бас. входить до складу широтно орієнтованого однойменного синклінорія 120 х (30-60) км. У кам.-вуг. відкладах виявлено 80 пластів кам. вугілля сумарною потужністю 110 м. З них 65 пластів робочої потужності 0,6-12 м. Вугілля кам’яне, коксівне та енергетичне, зольність 15-35%. У юрських відкладах є 8 пластів бурого вугілля потужністю до 10-21 м. Виділяють 4 вугленосні райони: Карагандинський, Тентекський, Чурубайнуринський, Верхньосокурський. На початок XXI ст. загальні ресурси становлять 45,2 млрд т вугілля, з них кам'яного – 43,3 млрд т.

Технологія розробки[ред. | ред. код]

Видобуток і збагачення вугілля проводяться ВО “Карагандавугілля”. Споживачі вугілля – ТЕЦ, металургійні і промислові підприємства Казахстану, Уралу, Сибіру і Середньої Азії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Трепер Л. Большая игра: Воспоминания советского разведчика / Пер. с франц.— М.: Политиздат, 1990. — 382 с. — С. 45.

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.