Кастраційний комплекс
| Кастраційний комплекс | |
.jpg) |
Кастраційний комплекс — концепція, розроблена Зигмундом Фрейдом, вперше представлена в 1908 році,[1] спочатку як частина його теорії про перехід у ранньому дитячому розвитку від поліморфної перверсії інфантильної сексуальності до «інфантильної статевої організації», яка є основою для дорослої сексуальності. Травма, викликана відкриттям дитиною анатомічної різниці між статями (наявність або відсутність пеніса), породжує фантазію про жіноче вихолощення або кастрацію.[2]
Фалічна стадія[ред. | ред. код]
За Фрейдом, ранні стадії психосексуального розвитку дитини характеризуються поліморфною перверсією і двостатевим характером, однакові для обох статей. До фалічної стадії цього розвитку включно пеніс і клітор є провідними ерогенними зонами. Коли кастраційний комплекс починається з відкриття та збентеження дитини щодо анатомічної різниці між статями (наявність або відсутність статевого члена), робиться припущення, що ця різниця пов'язана з тим, що пеніс жінки був відрізаний або понівечений. Лібідна еквівалентність пеніса/клітора, заснована на визнанні дитиною лише одного статевого органу, поступається місцем фантазії про те, що жінки були кастровані.[3] Це тягне за собою кастраційну тривогу для хлопчика та заздрість до пеніса для дівчинки.[4]
Едіпів комплекс[ред. | ред. код]
Фрейд стверджував, що комплекс кастрації тісно пов'язаний з Едіповим комплексом, особливо з його заборонною та нормативною функцією. Структура і наслідки кастраційного комплексу різні у хлопчика і дівчинки, припиняючи Едіпів комплекс у хлопчика, ініціюючи його у дівчинки. Для хлопчика анатомічна різниця (володіння пенісом) викликає кастраційну тривогу внаслідок передбачуваної батьківської погрози, зробленої у відповідь на його сексуальні дії. У випадку дівчини відсутність пеніса сприймається як позбавлення, заподіяна кривда, яку вона намагається заперечити, виправити чи компенсувати, прагнучи мати власну дитину.[5] Відповідно кастраційний комплекс дівчини впливає на перенаправлення її лібідинальних бажань до батька і від матері, на яку вона ображається за те, що вона позбавила її пеніса, і супутнє зміщення клітора піхвою як провідною ерогенною зоною.[6]
Первісна фантазія[ред. | ред. код]
У своїй пізній роботі Фрейд включає комплекс кастрації в категорію первинних фантазій, які є універсальними у своєму походженні від табу на інцест, необхідної основоположної умови для всіх соціальних і культурних утворень людини. Як такі, вони впливають незалежно від конкретного культурного середовища окремого суб'єкта.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «On the Sexual Theories of Children» 1908. The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud Vol IX
- ↑ Norman Brown Life Against Death: The Psychoanalytic Meaning of History, London: Sphere Books 1968, p. 118
- ↑ Laplanche, Jean; Pontalis, Jean-Bertrand (1988). The Language of Psycho-analysis. London: Karnac Books. с. 197. ISBN 978-0-946439-49-2.
- ↑ Appignanesi, Lisa & Forrester, John. Freud's Women. London: Penguin Books, 1992, pp.403-414
- ↑ Laplanche, Jean; Pontalis, Jean-Bertrand (1988). The Language of Psycho-analysis. London: Karnac Books. с. 197. ISBN 978-0-946439-49-2.
- ↑ Appignanesi, Lisa & Forrester, John. Freud's Women. London: Penguin Books, 1992, pp. 403—414
- ↑ Laplanche, Jean; Pontalis, Jean-Bertrand (1988). The Language of Psycho-analysis. London: Karnac Books. с. 331. ISBN 978-0-946439-49-2.