Кераміка ацтеків
Кераміка ацтеків — один з видів ремісництва імперії ацтеків. Традиції гончарства сформувалися на основі традицій виробництва кераміки народів Месоамерики, зокрема ольмеків та тольтеків.
Сировина[ред. | ред. код]
Глина, придатна для виробництва кераміки, добувала практично скрізь у країні. У районі сучасного штату Морелоса на берегах річок добували глину, яку широко застосовували для виробництва кераміки. Хроніст Бернардіно де Саагун згадував про продаж на ринку Теночтітлана дуже якісної блакитної глини.
Виробництво[ред. | ред. код]
Ацтекські гончарі (zuquichiuqui) не знали гончарного круга. Втім вони досягали високої майстерності у виробі керамічних виробів. Усі гончарні вироби ліпилися вручну, хоча грубий домашній посуд міг вироблятися і не фахівцями, найкращі посудини різних форм і розмірів, з тонкими стінками і зі смаком прикрашені, були справою рук професіоналів, що пройшли відповідне навчання.
В Ацтекській імперії використовували техніку глазурі, виробляли орнаментовану та розписну кераміку, найчастіше використовувалися стилізовані зображення птахів, рослин, риб тощо, а також прості гладкостінні вироби.
Найпоширенішими виробами були: великий глечик для води, горщики для приготування бобів і замачування маїсу, чаша для розтирання стручкового перцю. Крім цього основного начиння гончарі виробляли низку тарілок, блюд, кубків для напою з агави, спеціальні глеки для какао, соусники і черпаки, хоча тільки заможні люди могли дозволити собі мати весь сервіз подібного роду. Для храмів виготовлялися різного роду курильні і ритуальні посудини, а глиняні жаровні були потрібні як в приватних будинках, так і в громадських будівлях. За формою і призначенням кераміка була найрізноманітнішою: вази великі і малі; горщики; глечики з ручкою; глиняні жаровні або сковорідки (comal або comalli), на яких пекли тортильї; посудини для зберігання продуктів; судини для ритуальних цілей (тлекашітль) тощо.
Зазвичай прикрашалися внутрішня поверхня великих чаш, а в період приблизно з 1350 року відбувалося поступова зміна стилю. Спочатку центральний орнамент був абстрактним (хоча один або два зразки являють стилізованих орлів), але потім абстракції поступилися місцем натуралістичним зображенням птахів, комах, метеликів і риб, оточених візерунчастої облямовкою. З'явилися гончарні вироби, для яких характерні чорні спіральні візерунки на червоному глянцевому фоні.
Визнаним центром керамічного виробництва було м. Куаутітлан, з яким сперечалися за найкращу кераміку міштеки з Оахаки. Власне ацтекська кераміка відома під назвою «ацтекська помаранчева кераміка». Південніше Теночтітлана — у Маліналько, Тлауіке, Шочікалько, Куернавака — виготовлялася поліхромна кераміка. На виробництві кераміки господарського призначення спеціалізувалися міста Койоакан, Тескоко і Теотіуакан. Втім навіть у період найвищого розквіту ацтекської держави частину з керамічних виробів ацтеки отримували з сусідніх держав, перш за все з альтепетля Чолула (він відомий своєю керамікою дотепер).
Найбільше відрізняє кераміку Чолули її різнобарвний розпис з використанням червоного, коричневого, чорного, жовтого, помаранчевого, синьо-сірого та білого кольорів, які різко контрастують зі стриманим двоколірним візерунком ацтекських посудин. Складний орнамент чолульських виробів включав стилізовані пір'я, черепа, крем'яні ножі, а також абстрактні візерунки і зображення богів, людей або тварин, виконані в стилі близькому до зображень у манускриптах. Цю кераміку охоче купували ацтеки, вона була надзвичайно популярна серед знавців в Теночтітлані, які воліли її виробам своїх майстрів. Мода на чолульскую кераміку почалася з імператорського палацу, оскільки існують свідчення того, що Монтесумі II подавали їжу лише на чолульському посуді.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бернардіно де Саагун, Куприенко С. А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X–XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко.. — К. : Видавець Купрієнко С. А., 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
- Castillo F.V.M. Estructura economica de la sociedad mexica. Mexico, 1972
- Leon-Portilla M. La institucion cultural del comercio prehispanico. — ECN. Vol. 3, 1962.