Ковальов Олександр Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Ковальов
Ковальов Олександр Єгорович
Народився 3 вересня 1948(1948-09-03) (75 років)
с. Гірки, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Української РСР СРСР
Країна СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma mater Глухівський державний педагогічний інститут
Галузь освіта, мистецтво
Заклад Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Посада доцент, художник
Науковий ступінь доцент
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Відмінник освіти України — 1985
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.

Олександр Єгорович Ковальов (нар. 3 вересня 1948, с. Гірки Новгород-Сіверського району на Чернігівщині) — український художник та педагог, доцент (1975), «Заслужений працівник народної освіти України» (1998), засновник центру народознавства «Калинові криниці» у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Ковальов народився 3 вересня 1948 року в селі Гірки Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Після закінчення семирічки в рідному селі вступив до училища декоративно-прикладного мистецтва № 14 у м. Івано-Франкове Львівської області. Одержавши диплом він у 1966—1967 навчальному році працював учителем образотворчого мистецтва та праці у Камській восьмирічній школі Чернігівської області. Потім переїхав до Сосниці, де був призначений учителем малювання та на осінь був призваний до лав Збройних Сил. У серпні 1969 року він вступив на художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. 1973 року закінчив цей виш за спеціальністю «Образотворче мистецтво» та одержав кваліфікацію вчитель образотворчого мистецтва та креслення та одержав лист-направлення до Глухівського державного педагогічного інституту[1][2].

Перші роки молодого викладача припали на активну підготовку до 100-річчя глухівського педагогічного вишу. За його ескізом було розроблено ювілейний значок, а Глухівський райком КПУ нагородив Грамотою. Вже наступного року одержав Почесну грамоту від Республіканського дому самодіяльної творчості. У 1978 році обійняв посаду старшого викладача кафедри педагогіки. А також в цей час, з 1977 по 1980-й щороку та ще у 1984 та 1986 роках нагороджувався Почесною грамотою Глухівського державного педагогічного інституту. У 1982 та 1984 роках були Диплом та Почесна грамота Сумської обласної ради профспілок. У 1985 році Олександр Ковальов був відзначений відомчою нагородою міністерства освіти Української РСР «Відмінник народної освіти України». В період з 1985 по 1991 рік художник був учасником дев'яти республіканських художніх виставок «Людина і світ» у Києві під егідою дирекції виставок Спілки художників України. Зокрема, за картину «Щастя» був відзначений Почесною грамотою оргкомітету Республіканської художньої виставки, присвяченої 40-річчю Великої Перемоги. На основі його досліджень і методичних розробок в Глухівському педагогічному інституті було створено центр народознавства «Калинові криниці»[3]. Над експозиціями працювали історики і краєзнавці, філологи і художники університету під керівництвом Олександра Ковальова[1][4].

З грудня 1995 року О. Ковальов — доцент кафедри естетичного виховання. 1998 року художнику та викладачу було присвоєне вчене звання доцента та Почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України»[5]. У лютому цього року обійняв посаду завідувача кафедри естетичного виховання, а у 2001 році перейшов на викладацьку діяльність доцента кафедри педагогічної творчості. Викладач та художник в 1999 році призначався членом журі Всеукраїнського конкурсу в номінації «Образотворче мистецтво», «Учитель року-99» у місті Севастополь, також наступного року Міністерством освіти і науки України був призначений головою державної екзаменаційної комісії Барського педагогічного училища на Вінниччині. У 2004 році Олександра Ковальова відзначили Почесною грамотою Президії Українського фонду культури. 2007 року увійшов до Спілки дизайнерів України. Також цього року був нагороджений Дипломом ІІ ступеня організаційного комітету Всеукраїнської виставки-форуму книги. Двічі його діяльність була відзначена Національною академією педагогічних наук України: у 2009 році Грамотою, а через п'ять років — Подякою Президента НАПНУ Василя Кременя. Саме з 2009 року Олександр Ковальов продовжує обіймати посаду доцента кафедри теорії і методики початкової освіти 2018 року художник на міжнародній виставці «Квітуча Україна» був відзначений Диплом І ступеня. Також цього року, він як керівник проєкту став переможцем Х Міжнародного конкурсу молодих дизайнерів «Україна квітуча 2018», одержавши диплом І ступеня Міністерства освіти і науки України. Ще тоді він був учасником художньої республіканської виставки «Барви України» у Києві, а в 2021 році — виставки декоративно-ужиткового мистецтва «У барвистім вінку з хлібом на рушнику» в рамках обласного фестивалю народної творчості «З любов'ю до тебе, рідний краю!», присвяченої 30-й річниці незалежності України[2][6].

Творчість[ред. | ред. код]

Олександр Ковальов — учасник понад 50 міських, обласних, усеукраїнських та міжнародних художніх виставок творів декоративно-прикладного мистецтва. Окрім того, він є автором понад 30 наукових праць та автором навчально-методичних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України. Першим в 1997 році постала «Методика викладання декоративного мистецтва у початковій школі». Також з-під пера вченого та митця вийшли навчально-методичні посібники «Декоративно-прикладне мистецтво у школі. 1-7 класи» (2006), «Образотворче мистецтво у школі» (2019) та 300-сторінковий «Малюнок з натури, декоративний малюнок, тематичний малюнок, бесіда»[1].

Перелік публікацій[ред. | ред. код]

Навчально-методичні видання
  • 1997 р. — Навчальний посібник «Методика викладання декоративного мистецтва у початковій школі». Суми: ВВП «Мрія-І» ЛТД. 1997. — 204 с.
  • 2006 р. — Навчальний посібник "Декоративно-прикладне мистецтво в школі 1-7 кл. Суми: ВТД «Університетська книга». 2006. — 144 с.
  • 2019 р. — Навчальний посібник "Образотворче мистецтво в школі 1-7 кл. Суми: ВТД «Університетська книга», 2019. 389 с.
Статті опубліковані у фахових наукових виданнях України
  • Ковальов О., Ковальова Н. Унікальні мистецькі осередки Сумщини. «Етнодизайн: Європейський вектор розвитку і національний контекст». Кн. 2: зб. наук. праць. (редкол: гол. ред. М. І. Степаненко, упоряд. і відп. ред.. Є. А. Антонович, В. П. Титаренко та ін. — Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2015. С. 304—308.
  • Ковальов О. Історичні етномистецькі традиції в творах декоративно-прикладного мистецтва Сіверщини. «Сіверщина в історії України». Збірник наукових праць. Випуск № 9. Київ-Глухів, 2016 № 9. С. 497—502.
  • Ковальов О., Мірошниченко Н. Вивчення творів декоративного мистецтва Сіверщини як складова професійної підготовки учителя образотворчого мистецтва. Етнодизайн у контексті українського національного відродження та європейської інтеграції. Кн. 1: зб. наук. праць / редкол.: гол. ред. М. І. Степаненко, упоряд. і відп. ред. Є. А. Антонович, В. П. Титаренко та ін. Полтава: ПНПУ ім. В. Г. Короленка, 2018. С. 348—353.
  • Ковальов О. Є. З історії розвитку мистецтва витинанки. Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Випуск № 11, Глухів-Київ, 2018. С. 369—373.
  • Ковальов О. Є. З історії семантики ромбічного орнаменту у творчості майстрів декоративного мистецтва Сіверщини // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. Випуск № 12. Глухів-Київ 2019, С. 370—376.
  • Ковальов О. Є. А. Лосенко — ректор імператорської академії мистецтв Росії XVIII століття // зб. наук. праць «Сіверщина в історії України». Випуск № 13, Київ-Глухів, 2020. С. 151—155.
  • Ковальов О. Є., Мірошниченко Н. О. Графіка у творчості класика українського образотворчого мистецтва Георгія Нарбута // «Сіверщина в історії України»: Збірник наукових праць. Випуск № 14. Ніжин, 2021. С. 215—218.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Олександра Василівна, донька — Надія, син — Олександр.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Ковальов Олександр Єгорович — Мій сайт. gnpu.edu.ua. Процитовано 9 вересня 2023.
  2. ↑ а б Ковальов Олександр Єгорович | КНИГА ПЕДАГОГІЧНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ. kps-ua.net. Процитовано 9 вересня 2023.
  3. ↑ «Поетична топоніміка» - Презентація книги. Газета Кур'єр - ТРК Глухів. Процитовано 9 вересня 2023.
  4. ↑ «Ажурна довершеність» | Національний заповідник «Глухів» (ru-RU) . Процитовано 9 вересня 2023.
  5. ↑ Ковальов Олександр Єгорович. po.gnpu.edu.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 9 вересня 2023.
  6. ↑ Славні ювілеї видатного митця Глухівщини Олександра Ковальова. Глухів.City (укр.). Процитовано 16 вересня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковальов_Олександр_Єгорович&oldid=41555517