Козаченко Аліна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козаченко Аліна Василівна
Народилася11 червня 1945(1945-06-11) (79 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльністьпіаністка, органістка, педагог
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
Батькописьменник Василь Козаченко
Родичібрати Валентин і Юрій
Брати, сестриКозаченко Юрій Васильович і Козаченко Валентин Васильович
Нагороди
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Заслужена артистка України (2008)

Алі́на Васи́лівна Козаче́нко (нар. 11 червня 1945(19450611), Київ) — українська піаністка, органістка, педагог. Заслужена артистка України (2008).[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

1968 — закінчила Київську консерваторію (клас А. А. Янкевича-Янкелевича).

З того часу — концертмейстер у класі диригування М. Колесси, С. Турчака, М. Канерштейна, В. Гнєдаша, А. Власенка, Р. Кофмана, В. Кожухаря, О. Рябова.

1976 та 1979 років працювала з А. Т. Авдієвським та В. М. Климківим на семінарі хорових диригентів у Вінніпезі (Канада).

1982 та 1984 як концертмейстер виступала у Франції і Сполучених Штатах Америки.

З 1985 року викладає у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського, з 2012 — доцент кафедри концертмейстерства.

З 1986 року також працює солісткою оркестру Національної опери України, де виконує органові соло в операх «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Сільська честь» П. Масканьї, «Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно, «Турандот» Дж. Пуччіні.

Здійснила записи на Українському радіо.

Серед її учнів — лауреати міжнародних конкурсів.

Родинні зв'язки

[ред. | ред. код]

Донька письменника Василя Козаченка, сестра режисера Валентина Козаченка та математика Юрія Козаченка.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Особливості прочитання концертмейстером клавіру опери «Алеко» С. Рахманінова // Студії мистецтвознавчі. 2009. Ч. 2
  • Особливості виконання романсу М. Глінки «Я помню чудное мгновенье» в інтерпретації С. Лемешева та С. Бортника // Студії мистецтвознавчі. 2009. Ч. 4

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України № 615/2008 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 Липня 2018. Процитовано 14 Липня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]