Колесов Микола Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Микола Колесов
Особові дані
Повне ім'я Микола Борисович Колесов
Народження 16 лютого 1956(1956-02-16)
  Москва, СРСР
Смерть 23 серпня 1998(1998-08-23) (42 роки)
  Москва, Росія
Зріст 174 см
Вага 72 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973–1980 СРСР «Динамо» (Москва) 73 (13)
1981–1987 СРСР «Кубань» 202 (52)
1988 СРСР «Арсенал» (Тула) 26 (3)
1989 СРСР «Зоря» (Бєльці) 40 (6)
1990 СРСР «Ворскла» 11 (2)
1991–1994 СРСР Росія Росія «КАМАЗ» 110 (13)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Микола Борисович Колесов (рос. Николай Борисович Колесов, нар. 16 лютого 1956, Москва — пом. 23 серпня 1998, Москва) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець школи «Динамо» (Москва)[1]. 1976 року дебютував в московському «Динамо» в Вищій лізі СРСР. Всього за «Динамо» відіграв 73 матчі, забив 13 м'ячів.

1980 року пішов з «Динамо», оскільки не бачив довіри до себе з боку тренерів. Перейшов до «Кубані», де провів кілька яскравих сезонів. У сезоні 1986 пішов з «Кубані»: спочатку місяць був в Іжевську, але так і не був заявлений. Влітку 1986 року покликали в Калінін, але теж не заявили. Однак запропонували стати тренером, і Колесов другу частину сезону допомагав тренеру місцевої «Волги» Бабуріну. У підсумку, допоміг команді залишитися у 2-й лізі.

1987 року Колесова покликали назад в «Кубань», допомогти команді, яка вилетіла в Другу лігу. Провівши сезон в Краснодарі, він допоміг команді зайняти перше місце в групі, а потім і у фінальному турнірі між переможцями груп.

1988 року, на запрошення свого друга Миколи Латиша, кілька місяців відіграв за тульський «Арсенал». У 1989 році відіграв сезон за «Зорю» (Бєльці). Хоча команда грала слабо, але Колесов запам'ятався уболівальникам. Вони після сезону не хотіли його відпускати, але він віддав перевагу грати у ветеранських турнірах.

1990 року, на запрошення ще одного друга, Юрія Резніка, виступав за полтавську «Ворсклу».

1991 року, під час однієї з ветеранських ігор, суддя матчу Віктор Халапурдін, друг Валерія Четверикова, натякнув Колесову, що його чекають в «КАМАЗі». Спочатку Микола відмовлявся, але коли під час від'їзду на одну з ветеранських ігор, його зустрів на вокзалі Четвериков, що стояв під сильним дощем, то зрозумів — наміри керівництва «КАМАЗу» серйозні.

З 1991 року грав у Набережних Човнах. Пройшов з командою шлях від союзної буферної зони до вищої ліги Росії.

Продовжував грати до 38 років. Всього в чемпіонатах СРСР і Росії провів 465 ігор, забив 92 м'ячі. Влітку 1995 в Набережних Човнах, на переповненому стадіоні, йому влаштували офіційні проводи з футболу.

По закінченні професійної кар'єри грав у ветеранських турнірах.

Помер 23 серпня 1998 на 43-му році життя у Москві від пухлини головного мозку[2]. Похований на Кунцевському кладовищі.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Чемпіон СРСР: 1976 (в);
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР:1975
  • Переможець Кубку СРСР: 1977;

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Колесов Николай Борисович. Архів оригіналу за 19 квітень 2012. Процитовано 6 листопад 2013. 
  2. У своих ворот. Умер Николай Колесов

Посилання[ред. | ред. код]