Консерваторія Гоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Dr. Hoch's Konservatorium
Musikakademie
Координати: 50°06′37″ пн. ш. 8°41′59″ сх. д. / 50.1102° пн. ш. 8.69986° сх. д. / 50.1102; 8.69986
Тип Public
Країна  Німеччина
Назва на честь Йозеф Гох
Засновано 1878
Випускники Category:Hoch Conservatory alumni
Сайт www.dr-hochs.de
Мапа
CMNS: Dr. Hoch’s Konservatorium (Frankfurt am Main) у Вікісховищі

Музична академія доктора Гоха була заснована у Франкфурті-на-Майні 22 вересня 1878 року. Завдяки щедрості франкфуртця Йозефа Гоха, який заповів Консерваторії мільйон німецьких золотих марок, була створена школа музики та мистецтв для всіх вікових груп. Основну роль у заснуванні, процвітанні та успіху консерваторії відіграв її директор Йоахім Рафф, який виконав більшу частину роботи, включаючи розробку навчальної програми та наймання всіх викладачів[1]. Він відіграв важливу роль в історії музики у Франкфурті. Клара Шуман викладала фортепіано, як одна з видатних викладачок кінця 19 століття, здобувши міжнародне визнання консерваторії. У 1890-х роках близько 25% студентів прибули з інших країн: 46 були з Англії та 23 зі Сполучених Штатів.

У 1920-х роках під керівництвом Бернггарда Зеклеса консерваторія значно випередила свій час: Зеклес започаткував перші в світі студії джазу (під керівництвом Матіаса Зайбера)[2], а в 1931 році – кафедру початків музики.

Консерваторія доктора Гоха пропонує навчання за програмою музичної освіти для молоді та дорослих (ANE), початковим музичним факультетом (Basisabteilung) і програмою Pre-College - Frankfurt (PCF), яка забезпечує підготовку до майбутнього навчання на програмі університетського рівня або в консерваторії. Є також відділи балету, старовинної та нової музики. Доступні наступні кваліфікації: бакалавр музичного мистецтва та педагогіки для всіх інструментів, голосу, теорії музики, композиції, виконавства та початкової музичної педагогіки.

Хронологія[ред. | ред. код]

Клара Шуман у 1878 р., викладала в консерваторії 1878–1892 рр.
Заальгоф (прибл. 1900) - Будинок консерваторії 1878–88
Будинок №4 на Ешенгаймер Ляндштрасе - Будинок народної освіти консерваторії 1951–1988
Будинок №4 на Ешенгаймер Ляндштрасе. Консерваторія Гоха, бл. 1900 року. Будинок консерваторії 1888–1943
Філантропка Франкфурта: Будинок консерваторії 1986–2004
    • 1857: 14 липня: Др. Йозеф Гох (1815–74) надає фундації консерваторії статус головного спадкоємця його багатств
    • 1874: Др. Гох помирає 19 вересня.
    • 1876: Фундація офіційно зареєстрована (16 березня).
    • 1877: 16 лютого: Керівна рада фундації під головуванням Д-ра Гайнріха Мумма фон Шварценштайна визнана магістратом Франкфурта.
      червень: Йоахім Рафф обраний першим директором.
    • 1878: 22 вересня: Церемонія відкриття у Заальгофі у Франкфурті.
      20 жовтня: 50-ті роковини артистичної діяльності Клари Шуман.
    • 1879: 10 лютого: перший внутрішній концерт студентів.
      9 червня: відвідання Франкфурта Ференцом Лістом
    • 1880: Виникають розбіжності між Раффом та Штокгаузеном, який іде у відставку 1 вересня.
    • 1882: Йоахім Рафф помирає 24 червня. Його наступником 11 листопада призначено Бернгарда Шольоца.
    • 1883: 21 січня: Відділення послідовників Раффа, що призводить до відкриття Консерваторіх Раффа.
      21березня: директором стає Бернгард Шольц.
    • 1884: Юліус Штокгаузен вдруге відходить від керівництва (1 квітня).
      Вересень: Відкриття семінару (Керівник: Іван Кнорр).
    • 1886: вересень: Відкриття підготовчих курсів: навчання веде ганс Пфіцнер (зі стипендіями), які тривають до 1890.
    • 1888: 29 квітня: Відкриття нового будинку коніерваторії.
    • 1890: Др. Теодор Меттенгаймер перебирає головування в раді. Отримано державну субвенцію на 2 стипендії. Енґельберт Гумпердінк розпочинає викладання (1890–97).
    • 1892: Клара Шуман іде на пенсію. Консерваторія бере на себе навчання стипендіатів Фонду Моцарта.
    • 1896: Клара Шуман помирає 20 травня.
    • 1901: Гайнріх Ганау стає головою ради (до 1904).
    • 1904: Еміль Шульбах поклитканий на голову ради (до 1923).
    • 1908: Бернгард Шольц іде з керівництва. Диретором стає Іван Кнорр. Відкриття оркестрової школи.
    • 1909: Пауль Гіндеміт отримує стипендію і стає студентом Ребнера.
    • 1916: Іван Кнорр помираж 22 січня. У вересні диретором стає Вальдемар Бауснер.
    • 1918: Відкриття семінару гшколи співу.
    • 1921: Напруга між управою і директором. Інфляція заставляє дирекцію звернутись по субвенцію до міста та влади Гессена Плани щодо "вищої школи" для міста (Лео Кестенберґ).
    • 1923: 27 квітня Вальдемар фон Баушерн іде на пенсію. Герман Шерхен подається на посаду директора. Відставка Еміля Зульцбаха.
    • 1924: Бернгард Зеклес призначений директоромВідкриття оперного факультету. Головою фундації стає Др. Освальд Файз.
    • 1926: Відкриття семінару для вчителів музики і "Консерваторії для слухачів музики".
    • 1928: Відкриття перших академічних занять з джазу під керівництвом Матіаса Зайбера. Концерти в "Домі народної освіти" (Герман фон Шмайдель).
    • 1931: Курси з музичного наквчання для дітей.
    • 1933: Звільнення директора Бернгарда Зеклеса і всіх єврейських та іноземних викладачів (10 квітня).
      Др Ганс Румпф стає головою фундації, а Бертіль Ветцельсберґер директором.
      17 жовтня: Відкриття "Вищої школи музики і театру міста Франкфурт-на-Майні" без дозволу Міністерства культури. Зростає вплив Мистецького директора Ганса Майснера.
    • 1936: Герман Ройтер стає директором.
    • 1937: 19 жовтня: Контаркт між містом Франкфурт і фундацією консерваторії д-ра Гоха про створення державної "музичної вищої школи".
    • 1938: 1 квітня: Відкриття державної "Вищої школи". Під керівництвом Консерваторії залишаються лише підготовчі курси.
    • 1943: 4 жовтня: будівля консерваторії зазнає бомбардування. Перенесення до палацу Пассавант-Ґонтарда.
    • 1944: лютий: палац Пассавант-Ґонтарда також зруйновано.
    • 1947: повторне відкриття факультету церковної музики та факультету музичної педагогіки (осінь).
    • 1950: Вальтер Давіссон стає артистичним директором "вищої школи".
    • 1951: Відновлення навчання у приміщенні, спорудженому на руїнах за адресою Ешенгаймер Ляндштрасе 4 (Volksbildungsheim (Volksbildungsheim Frankfurt am Main)). Голова фундації також є членом міської ради
    • 1954: скликання ради для музичної вищої школи та для консерваторії.
    • 1958: Філіп Молер стає директором об'єднаної "вищої школи" і Консерваторії д-ра Гоха.
    • 1967: Магістрат Франкфурта анулює контракт 1937 року.
    • 1971: Плани об'єднання вищої школи і консерваторії зазнають опору. Консерваторія стає перехідним етапом між музичною школою і вищою школою музики.
    • 1973: Філіп Молер іде з керівництва консерваторією. Клаус Фольк стає директором об'єднаної консерваторії і вищої школи.
    • 1977: Клаус Фольк резиґнує, після нього директором стає Ганс Дітер Реш, а в 1978 Алоїс Котман.
    • 1979: Директором стає Франк Штелє. Під його керівництвом заклад реструктуризовується в інститут для навчання професійних музикантів.
    • 1986: у приміщенні колишнього єврейського закладу Філантропін починається перебудова до потреб школи. Поступовий перехід до приміщення Філантропіну: 1986–1989.
    • 1989: завершено перехід до Філантропіну. Відкриття 9 лютого. Міська депутатка Ютта Ебелінґ заміщає Бернгарда Міма на посаді голови фундації.
    • 2002: Консерваторія доктора Гоха отримує статус музичної академії.
    • 2005: Перехід до новозбудованого Навчального центру Остенд (BZO).
    • 2007: Франк Штелє йде на пенсію, а Вернер Вільде стає виконуючим обов'язки директора на один рік.
    • 2008: Маріо Ліпе призначений директором.

Директори[ред. | ред. код]

Перший режисер: Йоахім Рафф у 1878 році

Викладачі та учні[ред. | ред. код]

Заслужені викладачі[ред. | ред. код]

Енґельберт Гумпердінк написав «Гензеля та Ґретель» бл. 1891 у Франкфурті
  • 1878–1910: Бернгард Коссман
  • 1878–1904: Гуґо Геерманн
  • 1878–1880: Карл Гейман
  • 1878–1882: Йоахім Рафф
  • 1878–1892: Клара Шуман
  • 1878–1880 і 1883–84: Юліус Штокгаузен
  • 1878–1883: Антон Уршпрух
  • 1882–1907: Лаццаро Узіеллі
  • 1883–1908: Іван Кнорр
  • 1883–1902: Джеймс Кваст
  • 1884–1923: Ернст Енґессер
  • 1890–1897: Енґельберт Гумпердінк
  • 1893–1904: Карл Фрідберґ (також: Карл)
  • 1894–1906: Гуґо Беккер
  • 1895–1897: Марі Ганфштенґль
  • 1896–1933: Бернгард Зеклес
  • 1899–1912: Йоганнес Геґар
  • 1904–1908: Герман Цільхер
  • 1904–1907 та 1908–1933: Адольф Ребнер
  • 1905–1906: Йоганнес Месхерт (також Йоган)
  • 1906–1933: Фльфред Ауербах[de]
  • 1908–1916 та 1929–1942: Альфред Гоен
  • 1912–1917: Марґарете Дессофф
  • 1926–1928: Ерміне Босетті
  • 1926–1932: Людвіґ Роттенберґ
  • 1928–1933: Матіас Зайбер (директор першого академічного факультету джазу)
  • 1930–1933: Герберт Ґраф (Оперна школа)
  • 1933–1938: Гельмут Вальха
  • 1933–1942: Курт Гессенберґ
  • 1933–1945: Ґергард Фроммель Gerhard Frommel[de]
  • 1936–1940: Антон Бірзак
  • 1954–1974: Петер Кан Peter Cahn[de]
  • 1958–19?? : Алоїз Коттманн
  • 1976–1982: Альберт Манґельсдорф [3]
  • 1985–1996: Ріхард Рудольф Кляйн
  • 1981–2000: Ґергард Шедль
Ганс Пфіцнер вивчав композицію та фортепіано в консерваторії
Пауль Гіндеміт, 28 років (1923). Хіндеміт вивчав скрипку та композицію в консерваторії
  • 1879–1882: Едвард МакДауелл
  • 1886–1890: Ганс Пфіцнер
  • 1891–1893 та 1896–1899: Сиріл Скотт (Франкфуртська група)
  • 1893–1895: Марґарет Дессофф
  • 1893–1897: Норман О'Ніл (Франкфуртська група)
  • 1894–1896: Генрі Бальфур Ґардінер (Франкфуртська група)
  • 1894–1901: Вальтер Браунфельз
  • 1895–1900: Персі Ґрейнджер (Франкфуртська група)
  • 1895–1903: Йоганна Зенфтер
  • 1895–1898: Ганс Єлмолі
  • 1897–1901: Роджер Квілтер (Франкфуртська група)
  • 1898–1903: Борис Гамбурґ
  • 1900–1901: Ернест Блох
  • 1901–1902: Отто Клемперер
  • 1903–1909: Райнгард Оппель
  • 1904–1907: Ганс Ґебгард-Ельзас
  • 1904–1908: Фредерік Септімус Келлі
  • 1908–1910: Річард Таубер
  • 1909–1917: Пауль Гіндеміт
  • 1909–1913: Ернст Тох
  • 1913–1916 та 1918–1920: Оттмар Ґерстер
  • прибл. 1915 рік : Ганс Розбауд
  • 1917–1931: Курт Гессенберґ
  • 1924–1927: Александер Шнайдер

Вчителі[ред. | ред. код]

Студенти[ред. | ред. код]

Оскар Фрід, навчався у 1891–92 рр. у Івана Кнорра

Спадщина[ред. | ред. код]

Лицьова сторона купюри 100 DM
Реверс банкноти 100 DM

Федеральний банк Німеччини вшанував консерваторію на зворотному боці колишньої купюри в 100 німецьких марок зображенням оригінальної будівлі консерваторії, яка, на жаль, була розбомблена під час Другої світової війни та концертного роялю. Клара Шуман, перша викладачка фортепіано, зображена на лицьовій стороні купюри.

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Raff's Role in Dr. Hoch's Conservatory. Архів оригіналу за 28 липня 2016. Процитовано 21 жовтня 2023.
  2. ↑ "This was actually the first academic program for the study of jazz anywhere in the world." Kathryn Smith Bowers, "East Meets West. Contributions of Mátyás Seiber to Jazz in Germany." Jazz and the Germans, (Ed. Michael J. Budds), Hillsdale, NY: Pendragon Press, 2002, ISBN 978-1576470725, S. 122.
  3. ↑ albert mangelsdorff. albert mangelsdorff (нім.). Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 9 May 2022.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Stiftung Dr. Hoch's Konservatorium Joseph Hoch zum 100. Тодестаг, Франкфурт-на-Майні: Kramer, 1974.
  • Peter Cahn, Das Hoch'sche Konservatorium у Франкфурті-на-Майні (1878–1978), Frankfurt am Main: Kramer, 1979. Хронологія до 1978 року використана з люб’язного дозволу д-ра Пітера Кана, Франкфурт (переклад Едмунда Браунлесса).
  • Festschrift 125 Jahre Stiftung Dr. Hoch's Konservatorium Frankfurt am Main, Франкфурт-на-Майні, 2003.
  • Біографічний словник музикантів Бейкера, (Ніколас Слонімський, Hrsg.) Нью-Йорк: Г. Ширмер, 1958

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Консерваторія_Гоха&oldid=42353410