Німецька марка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Німецька Марка
Deutsche Mark
з 21 червня 1948 до 31 грудня 2001

Валютні курси
USD {{{Код1}}} ()
EUR {{{Код1}}} ()
UAH {{{Код1}}} ()
Країна Німеччина
Ділиться на 100 Пфеніг
ISO-4217-Code DEM
Інші коди DM, D-Mark
Курс 1 EUR = 1,95583 DEM

Німе́цька ма́рка, (нім. Deutsche Mark-Дойчмарка)— одна з основних грошових одиниць на території німецьких держав починаючи з XVI століття. Вільноконвертована валюта Федеративної республіки Німеччина до введення євро в 2002 році.

В обігу була представлена монетами та банкнотами таких номіналів: Монети (Münzen) — 1, 2 та 5 DM, Паперові гроші (Banknoten) — 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 та 1000 DM.

Після заснування Федеративної Республіки Німеччина 23-го травня 1949 р. була єдиною валютою у ФРН та західному Берліні до 31-го грудня 2001 р.

Під час валютної реформи 1948 р. дойчмарка замінила Рейхсмарку. Під час економічної, валютною та соціальної унії з НДР 1-го липня 1990 р. вона, ставши єдиною законною формою платні, також замінила «марку НДР».

Видатну роль у повоєнному реформуванні німецької економіки та валютної системи, становленні повоєнної марки та захисту її від гіперінфляції відіграв Людвіг Ергард (Ludwig Erhard), федеральний міністр економіки у 1949 — 1963, бундесканцлер у 1963 — 1966 рр.

На думку фахівців Німецька марка була таким же об'єднувальним фактором у єднанні німців у єдину державу як і національна мова та територія. Марка довгий час, завдяки своїй стабільності, вважалася «твердою валютою», її купівельна спроможність порівняно з іншими валютами була вище. Золотий вміст марки було встановлено в жовтні 1953 року в розмірі 1 марка = 0,399902 г чистого золота.

З 1999 року, після переходу Німеччини на євро, німецька марка ще деякий час залишалася законним платіжним засобом, аж до січня 2002 року. Починаючи з цього часу німецька національна валюта, марки і пфеніги, приймаються до обміну без обмежень у відділеннях Бундесбанку, в співвідношенні 1 євро = 1,95583 марки.

Історія[ред.ред. код]

Німецька марка після реформи 1948 року[ред.ред. код]

Після Другої світової війни в економіці Німеччини панував хаос. Її територія, як і Берлін, була розділена на чотири окупаційні зони (західна — американська, англійська, французька і східна — радянська). Однією з причин економічної розрухи, що охопила Німеччину в 1945—1948 роках, був колапс грошово-фінансової системи країни.

21 червня 1948 року західна окупаційна влада провела сепаратну грошову реформу з введенням нової валюти, яка поділила економічно Німеччину на дві частини. Грошова реформа готувалася в обстановці найсуворішої таємності протягом багатьох місяців. У колишній казармі в Ротвестене під Касселем були зібрані фахівці, які підготували потрібні закони і провели організаційну підготовку введення нової грошової одиниці — німецької марки, яка складалася з 100 пфенігів. Банкноти (номіналом від ½ до 100 марок) були надруковані в США і завезені до Німеччини через Іспанію. Право обміну одній людині старих марок на нові було наступним: в межах 60 марок обмін проводився в співвідношенні 1:1, а більше — в співвідношенні 10:1. У такому ж співвідношенні були переоцінені вклади в кредитних установах, при цьому половина з них була потім зарахована на блоковані рахунки, 70% яких потім анулювали. Таким чином, переоцінка грошей була проведена в співвідношенні 6,5 нових марок до 100 старих.

З цього моменту в Німеччині діяли дві різні грошові системи: в західній частині — німецька марка, а в східній — залишалися в обігу райхсмарка, рентна марка і марка Союзного військового командування, які пізніше були замінені на нову валюту — марку НДР.

У травні 1949 року після прийняття Конституції ФРН в країні відповідно до вимог Бреттон-Вудської системи було встановлено золотодоларовий стандарт, курс німецької марки до долара становив 3,33 марки за 1 долар США. На нових грошах не вказувалася назва держави: вони випускалися від імені «Банку німецьких земель», який у 1957 році був перетворений в Німецький федеральний банк.

28 вересня 1949 року в період масової девальвації валют німецька марка також була девальвована, її курс був знижений до 4,20 марки за 1 долар США. У 1953 році ФРН вступила до Міжнародного валютного фонду, який виходячи з цього паритету зафіксував золотий вміст марки в 0,211588 г чистого золота. У 1976 році МВФ скасував золоті паритети, і німецька марка втратила зв'язок з золотом. У країні встановилася система не розмінних на золото кредитних грошей.

У 1958 році марка отримала статус вільно конвертованої валюти. Це змусило вирішувати питання про співвідношення стабільності внутрішніх цін і обмінного курсу. На початку 1960-х років курс марки був занижений.

У 1961 році Людвіг Ерхард виступив за пріоритетну підтримку стабільності внутрішніх цін, навіть при тому, якщо це негативно позначалося на валютному курсі. Відбулося підвищення валютного курсу, що суперечило інтересам підприємств-експортерів, тому що це впливало на зниження конкурентоспроможністі їх виробів на світовому ринку. Така фінансова політика врешті-решт виправдала себе: стабільні внутрішні ціни, створювали сприятливу економічну атмосферу, що стало обов'язковою передумовою для потужної і конкурентоспроможної економіки.

Після розвалу Бреттон-Вудської валютної системи на початку 1970-х років і скасування жорсткого співвідношення валютних курсів на світовому ринку, марка отримала більший простір для маневру.

Під час нафтової кризи 1973—1974 років марка не тільки вистояла, а й посилила свої позиції, остаточно перетворившись в другу за значимістю світову валюту після американського долара. Характерно розвиток обмінного курсу марки до долара. В середині 1973 року долар коштував 2,67 марки, навесні 1978 був подоланий «психологічний» рубіж - 2 марки за долар, а на протязі останніх 10 років курс коливається в межах 1,4 - 1,8 марки за долар. У 1973 році лише 2 відсотки світових валютних резервів були поміщені в німецькі марки, то до 1987 року ця цифра зросла до 14 відсотків.

Саме серйозним випробуванням для марки стало об'єднання Німеччини. Німецька марка давно стала символом свободи і економічного благополуччя для жителів НДР, адже володіння нею забезпечувало доступ до численних матеріальних цінностей Західного світу. Тому питання про порядок обміну марок НДР на німецькі вирішувалося під тиском різних груп інтересів. У 1990 році марка стала єдиною валютою об'єднаної Німеччини. Обмін грошей почався заздалегідь, причому до 4000 східних марок можна було обміняти за курсом 1: 1 (ці пільгові умови стали причиною серйозного конфлікту між урядом і Федеральним банком). Крім того, при першому відвідуванні заходу країни кожному жителю колишньої НДР видавалися так звані "привітальні гроші" - 100 дойчмарок. Коли обмін був завершений, з'ясувалося, що монет номіналом в 1 марку в обігу не вистачає. В результаті, протягом року на території колишньої Східної Німеччини їх функцію виконували старі НДР-івських монети в 50 пфенігів. Однак навіть ці потрясіння не позначилися на статусі німецької марки. Протягом 1990-х років вона залишалася однією з найстабільніших валют у Європі, успішно конкуруючи з доларом (в тому числі і в Росії) як засіб заощадження. У деяких країнах Східної Європи дойчмарки отримала статус другої неофіційною валюти, а подекуди навіть мала офіційне ходіння - наприклад, в кінці 90-х років в Косово.[1][2]

З 1999 року, після переходу Німеччини на євро, німецька марка ще деякий час залишалася законним платіжним засобом, аж до січня 2002 року. Починаючи з цього часу німецька національна валюта, марки і пфеніги, приймаються до обміну без обмежень у відділеннях Бундесбанку, в співвідношенні 1 євро = 1,95583 марки.[3]

Розмінні та обігові монети[ред.ред. код]

У 1948 році Банк німецьких земель отримав право на карбування монет і випуск їх в обіг. Таким чином, перші монети Федеративної Республіки Німеччини 1948—1949 років випуску містили напис «Банк німецьких земель». Згідно із законом про карбування дрібних монет від 8 липня 1950 року це право було передано федеральному уряду. З тих пір карбувалися монети з написом «Федеративна Республіка Німеччини».

Монети карбувалися на чотирьох монетних дворах ФРН: в Гамбурзі (позначка J), Карлсруе (G), Мюнхені (D) і Штутгарті (F). Після укладення валютно-економічного союзу між ФРН і НДР 1 липня 1990 року, було розпочато в карбування монет в Берліні (позначка А). До цього там карбувалися монети лише до марки НДР.

Зовнішній вигляд монет залишалися незмінним протягом 53 років. Спочатку випускалися монети в 1, 5 і 10 пфенігів, які складалися зі сталі, тонко плакованої міддю, або латунню, а також монети з мідно-нікелевого сплаву в 50 пфенігів, 1 та 2 марки. Монета в 2 пфеніга до 1967 року складася з 95% міді. Монета у 5 марок карбувалася зі срібла.

Через часту плутанину монет в 1 марку з монетами в 2 марки — з 1958 року випускалася монета в 2 марки більшого діаметру з портретом Макса Планка. Так як рахункові машини погано розрізняли монети в 2 марки від деяких іноземних монет — у 1970-х роках монети в 2 марки випускалися зі сплаву магнімат.

Починаючи з 1975 року матеріал з яких карбувалися монети в 5 марок був змінений. Ціна срібла зросла настільки, що матеріальна цінність монет перевищила номінальну вартість, монети в 5 марок стали карбуватися з магнімату.

Всі монети які відносилися до марки ФРН на сьогодні вилучені з обігу і можуть бути обмінені Німецьким федеральним банком на євро (за винятком монет в 2 марки першого випуску).

Фото
(аверс/реверс)
Номінал Дата випуску Метал Аверс Реверс
1 pfennig 1 Пфенніг 1948–2001 1948–1949: бронза/сталь
1950–2001: мідь/сталь
номінал між двох колосків дубова гілка
2 pfennig 2 Пфенніг 1950–2001 1950–1968: бронза
1968—2001: бронза/сталь
номінал між двох колосків дубова гілка
5 pfennig 5 Пфенніг 1949–2001 бронза/сталь номінал між двох колосків дубова гілка
10 pfennig 10 Пфеннігів 1949–2001 бронза/сталь номінал між двох колосків дубова гілка
50 pfennig 50 Пфеннігів 1949–2001 мідь/нікель (Cu 75 Ni 25) номінал жінка, що садить дерево
1 Deutsche Mark 1 Марка 1950–2001 мідь/нікель (Cu 75 Ni 25) номінал між дубовим листям герб Німеччини
2 Deutsche Mark 2 Марки 1951 мідь/нікель (Cu 75 Ni 25) номінал між виноградними гронами і колосками герб Німеччини
2 Deutsche Mark (Adenauer) 2 Марки 1957–2001 мідь/нікель (Cu 75 Ni 25) 1957–1971: Макс Планк
1969–1987: Конрад Аденауер
1970–1987: Теодор Гесс
1979–2001: Курт Шумахер
1988–2001: Людвіг Ерхард
1990–1994: Франц Йозеф Штраусс
1994–2001: Віллі Брандт
герб Німеччини
5 Deutsche Mark 5 Марок 1951–1974 срібло (Ag 625 Cu 375) Номінал герб Німеччини
5 Deutsche Mark 5 Марок 1975–2001 мідь/нікель номінал герб Німеччини
10 Марок 1972, 1987—2001 1987–2001: срібло герб Німеччини

Пам'ятні і ювілейні монети[ред.ред. код]

Банкноти[ред.ред. код]

Перша серія[ред.ред. код]

1-а серія
Фото Номінал
(в марках)
Розміри (мм) Основний
колір
Опис
Аверс Реверс Аверс Реверс Дата
друку
0,50 DM Serie1 Vorderseite.jpg 0,50 DM Serie1 Rueckseite.jpg 50 пфеннігів 112 × 67 позначення номіналу позначення номіналу 1948
1 DM Serie1 Vorderseite.jpg 1 DM Serie1 Rueckseite.jpg 1 марка 112 × 67
2 DM Serie1 Vorderseite.jpg 2 DM Serie1 Rueckseite.jpg 2 марки 112 × 67
5 DM Serie1 Vorderseite.jpg 5 DM Serie1 Rueckseite.jpg 5 марок 112 × 67
10 DM Serie1 Vorderseite.jpg
10 DM Serie1 Rueckseite.jpg 10 марок 141 × 67
20 DM Serie1 Ausgabe1 Vorderseite.jpg 20 DM Serie1 Ausgabe1 Rueckseite.jpg 20 марок 146 × 67
20 DM Serie1 Ausgabe2 Vorderseite.jpg 20 DM Serie1 Ausgabe2 Rueckseite.jpg 20 марок 156 × 67 синьо-червона
50 DM Serie1 Ausgabe1 Vorderseite.jpg 50 DM Serie1 Ausgabe1 Rueckseite.jpg 50 марок 151 × 67
50 DM Serie1 Ausgabe2 Vorderseite.jpg 50 DM Serie1 Ausgabe2 Rueckseite.jpg 50 марок 156 × 67
100 DM Serie1 Vorderseite.jpg 100 DM Serie1 Rueckseite.jpg 100 марок 156 × 67

Друга серія[ред.ред. код]

2-а серія
Фото Номінал
(в марках)
Розміри (мм) Основний
колір
Опис
Аверс Реверс Аверс Реверс Дата
друку
0,05 DM Serie2 Vorderseite.jpg
0,05 DM Serie2 Rueckseite.jpg
5 пфеннігів 60 × 40 20 серпня 1948
0,10 DM Serie2 Vorderseite.jpg
0,10 DM Serie2 Rueckseite.jpg
10 пфеннігів 60 × 40 20 серпня 1948
5 DM Serie2 Vorderseite.jpg
5 DM Serie2 Rueckseite.jpg
5 марок 120 мм × 60 мм 22 березня 1950
10 DM Serie2 Vorderseite.jpg
10 DM Serie2 Rueckseite.jpg
10 марок 141 × 67 синій Алегорична група: робота, справедливість і розвиток 13 грудня 1951
20 DM Serie2 Vorderseite.jpg
20 DM Serie2 Rueckseite.jpg
20 марок 146 × 67 грудень 1952
50 DM Serie2 Vorderseite.jpg
50 DM Serie2 Rueckseite.jpg
50 марок 150 × 75 картина Альбрехт Дюрера у Нюрнберзі 18 вересня 1951
100 DM Serie2 Vorderseite.jpg
100 DM Serie2 Rueckseite.jpg
100 марок 160 × 80 Член міської ради Нюрнберга Якоб Мюффел Член міської ради Нюрнберга Якоб Мюффел 16 травня 1951

Третя серія[ред.ред. код]

3-я серія банкнот
Фото Номінал
(в марках)
Розміри (мм) Основний
колір
Опис
Аверс Реверс Аверс Реверс Дата
друку
5 DM Serie3 Vorderseite.jpg 5 DM Serie3 Rueckseite.jpg 5 120 x 60 світло-зелений портрет венеційки (за мотивами однойменної картини Дюрера) дубове листя 6 травня 1963
10 DM Serie3 Vorderseite.jpg 10 DM Serie3 Rueckseite.jpg 10 130 x 65 сіро-блакитний портрет молодого чоловіка (за мотивами однойменної картини Дюрера) Горх Фок II 21 жовтня 1963
20 DM Serie3 Vorderseite.jpg 20 DM Serie3 Rueckseite.jpg 20 140 x 70 зелений портрет нюрнбергської патриціанки Ельсбет Тухер (за мотивами однойменної картини Дюрера) скрипка і кларнет 10 лютого 1961
50 DM Serie3 Vorderseite.jpg 50 DM Serie3 Rueckseite.jpg 50 150 x 75 коричнева Чоловічий портрет (за мотивам картини невідомого швабського художника «Чоловік з дитиною», що зберігається у Штеделевському художньому інституті у Франкфурті) Гольштинські ворота у Любеку 18 червня 1962
100 DM Serie3 Vorderseite.jpg 100 DM Serie3 Rueckseite.jpg 100 130 x 65 синій портрет космографа Себастьяна Мюнстера (за мотивам картини художника Христофа Амбергера, з Берлінскої картинної галереї) орел 26 лютого 1962
500 DM Serie3 Vorderseite.jpg 500 DM Serie3 Rueckseite.jpg 500 170 x 85 червоно-коричневий Чоловічий портрет (за мотивам картини «Портрета безбородого чоловіка» німецького художника Ганса з міста Швац) замок Ельц 26 квітня 1965
1000 DM Serie3 Vorderseite.jpg 1000 DM Serie3 Rueckseite.jpg 1000 180 x 90 коричневий портрет математика і астронома Йоганна Шонера (за мотивам картини художника Лукаса Кранаха Старшого) кафедральний собор у Лімбурзі-на-Лані 27 липня 1964

Четверта серія банкнот[ред.ред. код]

19 березня 1981 року члени Центрального банку Ради Бундесбанку прийняли рішення про випуск нової серії банкнот. Це рішення було прийнято у зв'язку з полегшенням фальсифікації банкнот через технічний процес. Крім того, нова серія банкнот для автоматичних платіжних операцій була б більш доречною. Минуло десять років, ніж перші два номінали (100 і 200 марок) були введені в обіг 1 жовтня 1990 року.

Як і в попередній серії банкнот було застосовано портрети як основний предмет оформлення купюр. Обиралися портрети особистостей німецької історії в галузі мистецтва, літератури, музики, бізнесу, науки і техніки. Крім того, на зворотній стороні повинні були бути зображення пов'язані із портретом певної особистості. Основні кольори банкнот відповідних номіналів, порівняно з попередньою серією, залишилися незмінними, кожна купюра містила їхнє найменування «банкнота», в готичному шрифті. Протягом 1990—1992 років до обігу надійшли купюри четвертої серії, номіналом в 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок.

5 марок мали розмір 122×62 мм, були жовто-зеленого коліру. На лицьовій стороні містився портрет німецької письменниці Беттіни фон Арнім (1785—1859), на тлі зображення Віперсдорфської церкви і історичних споруд Берліна. На зворотному стороні містилося зображення Бранденбурзьких ворот. Введена в обіг 27 жовтня 1992 року.

10 німецьких марок 1993 го року випуску, мали розміри 130х65 мм, були синьо-фіолетового коліру. На лицьовій стороні містився портрет Карла Фрідріха Гаусса, німецького математика, астронома і фізика, на тлі історичних будівлей Готтінгена. На зворотному стороні містилося зображення секстанта, який використовувався Гауссом в роботі. Введена в обіг 16 квітня 1991 року.

20 німецьких марок 1991 року випуску мали розміри 138х68 мм, були блакитно-зелених кольорів. На лицьовій стороні містився портрет Аннети фон Дросте-Хюльсхофф, німецької поетеси, на тлі історичної будівлі Мірсбурга. На зворотній стороні містилося зображення пера, яким Аннет написав новелу "Die Judenbuche". Введена в обіг 30 березня 1992 року.

50 німецьких марок 1993-го року випуску мали розміри 146х71 мм, були золотисто-коричневого коліру. На лицьовій стороні містився портрет Йоганна Балтазара Неймана, німецького архітектора епохи бароко, на тлі історичних споруд Вурцбурга. На зворотній стороні містилося зображення будівля Палацу-резиденції в Вюрцбурзі і креслення церкви Святого Бенедикта в Нересгаймі. Введена в обіг 30 вересня 1991-го.

100 німецьких марок 1989 року мали розміри Розміри банкноти: 154х74 мм, були синього коліру. На лицьовій стороні містився портрет Клари Шуман (1819-1896), німецької піаністки і композитора, на тлі історичні споруди Лейпцига. На зворотній стороні містився рояль з Хоч Консерваторії в Франкфурті, де Клара Шуман викладала чотири роки. Введена в обіг 1 жовтня 1990-го року.

500 німецьких 1991 року мали розміри 170х80 мм, були червоного коліру. На лицьовій стороні містився портрет Марія Сибілла Меріан (1647-1717), німецької художниці, натураліста, на тлі історичні споруди Нюрембурга. На зворотній стороні містилося зображення лікарської кульбаби. Банкнота була введена в обіг 27 жовтня 1992 року.

1000 німецьких 1991 року мали розміри 178х83 мм, були червоно-коричневого коліру. На лицьовій стороні містився портрет вчених-філологів, відомих на весь світ німецьких казкарів, збирачів нецького фольклору — братів Вільгельма і Якоба Гріммів (портрет роботи Елізабет Йеріхау-Бауман), на тлі історичної споруди Касселя. На зворотній стороні містилося зображення книги «Словник німецької мови», написаної братами Грімм, а також зображення Старої Королівської бібліотеки в Берліні. Банкнота була введена в обіг 27 жовтня 1992 року.[4]

З розвитком технологій підробки грошових знаків, в 1996 році, Бундесбанк прийняв рішення про введення додаткових функцій безпеки на найбільш поширених номіналах - 50, 100 і 200 марок. Вони були виражені в голограми з фольги в центрі лицьового боку банкноти, матовою друку праворуч, показує свою гідність, а також EURion сузір'ї на звороті. Крім того, кольори були трохи змінені в пастельних тонах.[5]

4-а серія банкнот
Фото Номінал
(в марках)
Розміри (мм) Основний
колір
Опис
Аверс Реверс Аверс Реверс Дата
друку
5 DM Serie4 Vorderseite.jpg 5 DM Serie4 Rueckseite.jpg 5 122 x 62 жовто-зелений письменниця Беттіна фон Арнім Бранденбурзькі ворота 27 жовтня 1992
10 DM Serie4 Vorderseite.jpg 10 DM Serie4 Rueckseite.jpg 10 130 x 65 блакитно-фіолетовий математик, астроном і фізик Карл Фрідріх Гаусс секстант 16 квітня 1991
20 DM Serie4 Vorderseite.jpg 20 DM Serie4 Rueckseite.jpg 20 138 x 68 зелений поетеса Аннетт Дрост-Хюльсхофф перо 30 березня 1992
50 DM Serie4 Vorderseite.jpg 50 DM Serie4 Rueckseite.jpg 50 146 x 71 коричневий архітектор Йоганн Бальтазар Нейман Будівля вюрцбургського палацу-резиденції і креслення церкви бенедиктинського абатства в Нересхаймі в осьовому перерізі 30 вересня 1991 (з голограмою — 2 лютого 1998)
100 DM Serie4 Vorderseite.jpg 100 DM Serie4 Rueckseite.jpg 100 154 x 74 блакитний композитор і піаністка Клара Шуман рояль 1 жовтня 1990 (з голограмою — 1 жовтня 1997)
200 DM Serie4 Vorderseite.jpg 200 DM Serie4 Rueckseite.jpg 200 162 x 77 червоно-помаранчевий лікар, лауреат Нобелівської премії Пауль Ерліх мікроскоп 1 жовтня 1990 (з голограмою — 1 жовтня 1997)
500 DM Serie4 Vorderseite.jpg 500 DM Serie4 Rueckseite.jpg 500 170 x 80 червона натураліст і художниця Марія Сибілла Меріан кульбаба лікарська 27 жовтня 1992
1000 DM Serie4 Vorderseite.jpg 1000 DM Serie4 Rueckseite.jpg 1000 178 x 83 червоно-коричневий вчені-філологи і казкарі брати Грімм, портрет роботи Елізабет Йєрихау-Бауман «Словник німецької мови» братів Грімм і Стара бібліотека в Берліні 27 жовтня 1992

Курс валют[ред.ред. код]

  • У таблиці показано курс німецької марки до інших головних валют світу:
Рік 1948/49 1950/52 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966
USD 3,33000 4,20000 4,20000 4,19930 4,21070 4,20270 4,20120 4,19190 4,17910 4,17040 4,02210 3,99780 3,98640 3,97480 3,99430 3,99820
GBP 11,70200 11,73530 11,73760 11,70800 11,73200 11,71500 11,73800 11,70900 11,27100 11,22500 11,16200 11,09800 11,16700 11,16700
1 CHF 0,97861 0,97929 0,98247 0,98073 0,98018 0,97794 0,96717 0,96564 0,93133 0,92461 0,92249 0,92035 0,92309 0,92421
Рік 1967 1968 1969 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979 1980 1981 1982
USD 3,98660 3,99230 3,92440 3,64630 3,47950 3,18890 2,65900 2,58970 2,46310 2,51730 2,32170 2,00840 1,83300 1,81580 2,26100 2,42870
1 GBP 10,96100 09,55800 9,38100 8,73600 8,50500 7,97400 6,51400 6,05500 5,44900 4,55300 4,05100 3,85300 3,88800 4,22700 4,55600 4,24200
1 CHF 0,92111 0,92507 0,91002 0,84601 0,84578 0,83537 0,84005 0,87010 0,95232 1,00747 0,96843 1,12924 1,10229 1,08478 1,15252 1,19721
100 JPY 1,01830 0,99960 1,05340 0,97950 0,88880 0,83010 0,85000 0,86710 0,96260 0,84240 0,80640 1,02550 0,97660
Рік 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
USD 2,55520 2,84560 2,94240 2,17080 1,79820 1,75840 1,88130 1,61610 1,66120 1,55950 1,65440 1,62180 1,43380 1,50370 1,73480 1,75920
1 GBP 3,87100 3,79100 3,78500 3,18400 2,94100 3,12400 3,08100 2,87700 2,92600 2,75300 2,48300 2,48160 2,26200 2,34780 2,84100 2,91420
1 CHF 1,21614 1,21181 1,20016 1,20918 1,20588 1,20060 1,15042 1,16501 1,15740 1,11198 1,11949 1,18712 1,21240 1,21891 1,19508 1,21414
100 JPY 1,07640 1,19740 1,23380 1,29150 1,24360 1,37070 1,36580 1,11830 1,23460 1,23130 1,49450 1,58700 1,52930 1,38380 1,43780 1,34840

Німецька марка як світова резервна валюта[ред.ред. код]

Докладніше: Резервна валюта

До запровадження євро, німецька марка була другою у світі за популярністю резервною валютой (після долара США)[6][7][8].

   Н. марка
   Єна
   Інші

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. [2]
  3. [3]
  4. [4]
  5. [5]
  6. Review of the International Role of the Euro (PDF). Frankfurt am Main: European Central Bank. December 2005. ISSN 1725-2210. ISSN 1725-6593 (online).
  7. For 1995–99, 2006–12: Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER) (PDF). Washington, DC: International Monetary Fund. January 3, 2013. 
  8. For 1999—2005: International Relations Committee Task Force on Accumulation of Foreign Reserves (February 2006). The Accumulation of Foreign Reserves (PDF). Occasional Paper Series, Nr. 43. Frankfurt am Main: European Central Bank. ISSN 1607-1484. ISSN 1725-6534 (online).


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.