Заповіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Запові́т — правовий документ, являє собою зроблене у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

Ширше заповіт особи — це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. За сучасності заповіт реалізується переважно у правовій формі, будучи складовою спадкового права (відгалуження цивільного права).

Заповіт — правовий документ[ред.ред. код]

Заповіт як правовий документ укладається в письмовій формі (це може бути спадковий договір), підписується заповідачем і посвідчується нотаріусом. У передбачених законом випадках заповіт може бути посвідчений іншими службовими особами (наприклад, командиром військової частини, головним лікарем, капітаном судна тощо).

Заповідач може в заповіті позбавити права спадкоємства ту або іншу особу, крім тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

У заповіті можна робити певні розпорядження (наприклад, встановлювати спеціальні доручення з приводу майна, які покладаються на спадкоємців).

Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, скласти новий.

Порядок посвідчення заповіту та спадкування за заповітом встановлено Цивільним кодексом України

Див. також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]