Користувач:Олена Музика/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Тріффін
Robert Triffin
Народився 5 жовтня 1911
Флобек
Помер 23 лютого 1993 (81)
Остенде
Країна
Alma mater Гарвардський університет
Галузь Економіка
Заклад

Роберт Тріффін (англ. Robert Triffin; 5 жовтня 1911, Флобек23 лютого 1993, Остенде) — амереканський економіст бельгійського походження. Викладав в Єльському університеті. Критик теорії монополітичної конкуренції Едварда Чемберліна. Лауреат премії Френка Сейдмана (1988). Захистив докторську дисертацію в Гарвардському університеті (Harvard University) в 1938-му, де і викладав в період з 1939-го по 1942-й.

Біографія[ред. | ред. код]

Роберт Тріффін займав різні посади у Федеральній резервній системі США (US Federal Reserve System) з 1942-го по 1946-й, в Федеральна сис (International Monetary Fund) з 1946-го по 1948-й і Організації європейського економічного співробітництва (нині OECD) з 1948 го по 1951-й. У 1951-му Триффін став професором економіки в Єльському університеті (Yale University).

Роберт став громадянином США в 1942-му. Однак в 1977-му Триффін відновив своє бельгійське громадянство і повернувся на проживання в Європу. Там він залишався переконаним прихильником європейської інтеграції і сприяв розвитку Європейської валютної системи (EMS), а також підтримував концепцію центрального банку, яка вилилася в становлення Європейського центрального банку (European Central Bank). У 1960-му Триффін свідчив перед Конгресом США, попереджаючи про серйозні вади Бреттон-Вудської системи. Його теорія була заснована на спостереженні перенасичення долара, або накопиченні долара США за межами США. За умовами Бреттон-Вудської угоди Сполучені Штати Америки зобов'язалися конвертувати долари в золото, проте система функціонувала тільки до тих пір, поки золоті запаси США могли забезпечувати конверсію. У підсумку, золоті запаси США швидко вичерпалися - і крах долара був неминучий. Конверсія зарубіжних доларів була зведена на офіційний рівень і здійснювалася виключно в Казначействі США. І все ж за період з 1949-го по 1970-й золоті запаси США скоротилися більш ніж в два рази.

Триффін попереджав, що формування національних валютних резервів можливо в США при дефіциті платіжного балансу. При такій ситуації був зумовлений підрив довіри до долара і зниження його цінності як резервний актив. Однак попередження економіста ігнорувалися практично повністю аж до 1971-го, поки його гіпотеза не обернулася суворою реальністю, яка змусила президента США Річарда Ніксона (Richard Nixon) тимчасово зупинити конвертованість долара США в золото. Фактично ця подія поклала кінець Бреттон-Вудської системи.

Парадокс Тріффіна[ред. | ред. код]

На початку 1960-х років Роберт Триффін вказав на протиріччя, яке виникає, якщо для міжнародних розрахунків і національних валютних резервів використовується валюта тільки однієї держави. Його можна сформулювати так: «Для того, щоб забезпечити центральні банки інших країн необхідною кількістю доларів для формування національних валютних резервів, необхідно, щоб в США постійно спостерігався Дефіцит платіжного балансу. Проте дефіцит платіжного балансу підриває довіру до долара і знижує його цінність як резервний актив, саме тому для зміцнення довіри потрібний профіцит платіжного балансу.»

Згодом це протиріччя отримало назву Дилеми Триффіна (англ. Triffin Dilemma).

Парадокс Триффіна зазвичай пов'язують з кризою Бреттон-Вудської системи.

Для вирішення цієї суперечності Триффін запропонував створити спеціальну міжнародну валюту, яка не буде прив'язана до золота або якоїсь національної валюти. У 1969 році Міжнародний валютний фонд почав імітувати штучний платіжний засіб - «Спеціальні права запозичення».

Основні твори[ред. | ред. код]

• «Монополітична конкуренція та теорія загальної рівноваги» (Monopolistic Competition and General Equilibrium Theory, 1940);

• «Наша міжнародна грошова система: вчора, сьогодні і завтра» (Our International Monetary System: Yesterday, today and tomorrow, 1968).

• Європа і грошова каламута , 1957.

• Статистика джерел та використання фінансів 1948-1958 рр. , Стювел та ін., 1960.

• "Integration Economique europeene et politique monetaire", 1960, Revue Econ Politique

• Еволюція міжнародної валютної системи . 1964 рік.

• Світовий лабіринт грошей: національні валюти в міжнародних платежах , 1966 рік.

• «Потяг історії в міжнародній валютній реформі», 1969 р., Закордонні справи

• «Lettres au General de Gaulle», 1973, Еспоар

Література[ред. | ред. код]

Блауг Марк Триффін, Роберт // 100 великих економістів після Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Економікус, 2009. — С. 301-303. — 384 с. — (Бібліотека «Экономической школы», ). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-903816-03-3.

• Robert Triffin (англ.). — стаття з Encyclopædia Britannica Online.

Посилання[ред. | ред. код]