Користувач:Пам'ятник О.В. Суворову ( Очаків)

Памятник О.В. Суворову в Очакові

Пам'ятник О.В. Суворову в Очакові пам'ятник історії, монументального мистецтва, містобудування генералісимусу Олександру Васильовичу Суворову розташований у місті Очакові Миколаївської області, у сквері, на захід від Миколаївської церкви, з видом на Дніпро-Бузький лиман, Очаківський мис і Кінбурнську косу.

Файл:Памятник О.В. Суворову в Очакові

Історичні події, з якими пов'язано встановлення пам'ятника

У 15 ст. турки побудували фортецю на вузькій смужці землі, що врізається в море, і назвали її Кіл-бурун. (В перекладі - острій ніс або волосяний мис). Вона мала важливе стратегічне значення, тому що замикала вхід судам по Бугу та Дніпру.

Близько 300 років за турецькі твердині Кінбурн (Перекопська коса з фортецею Кіебурн на той час) і Очаків наполегливо боролася Росія. За Кючук-Кайнарджіцкім мирним договору 1774 р Кінбурн був переданий Росії. Але Туреччина не могла змиритися з тим, що Росія затверджується на Чорному морі і оголосила їй чергову війну, яка тривала з 1787 по 1791 рр. Саме генерал-аншефові Суворову була доручена оборона Кінбурнської ділянки. 11 жовтня (14-го жовтня за новим стилем) він зі своїм 3-тисячним військом відбив напад 5-тисячного турецького десанту. У цьому бою активну участь брали й українські козаки Чорноморської флотилії. Суворов в цій битві був двічі поранений - у бік, нижче серця, і в ліву руку; під ним було вбито коня, і він ледь не був узятий в полон туркам. Врятував життя улюбленого полководця гренадер Степан Новиков, який убив двох ткрецкіх солдатів і обернув до втечі третього з нападників. Кінбурнська битва зірвала наступальні плани турецького командування і мала величезний вплив на подальший хід російсько-турецької війни.

Перемога на Кінбурні отримала широкий резонанс в Європі. Австрійський композитор Шуберт Ф. П. подвигу російської армії присвятив симфонію «Битва при Кінбурні».

На згадку про ці події в 1907 р. на народні кошти було споруджено пам'ятник О.В. Суворову в Очакові.

Пам'ятники генералісимусу Суворову О.В. встановлені в Петербурзі, Херсоні, Ізмаїлі, Києві, Москві, селах Кончанское і Тімоновка, на перевалі в Альпах.

З історії пам'ятника

Передісторія

У 1903 р біля військового собору почали нівелювання місцевості і підготовку майданчика для установки пам'ятника.

В збиранні коштів на спорудження цьго пам'ятника активну участь взяли і жителі Очакова. До знаменної події була вибита спеціальна медаль і видано дві брошури, одна про О.В. Суворова, друга - про героя штурму Очакова бригадира Горича .

Комендант фортеці генерал-лейтенант Григор'єв 19 квітня 1907 року оголосив "суворовський наряд" на благоустрій площі та навколишнього середовища "дабы и мы, и наши последователи могли любоваться этим уголком Очакова". На спуску до причалу рибного заводу по сторонам балки, колишньому рву ретраншемента, розбили парк, висадили дерева, чагарники, квіти, встановили лавки і гойдалки. На обладнаному майданчику щонеділі грав військовий духовий оркестр, капельмейстером якого більше 15 років служив очаковец Трохим Зайцев.

Автор монументу

Фігуру полководця виліпив і відлив у бронзі одеський скульптор та архітектор Едуардс Б.В. Для постаменту і установки скульртури підібрали крупнозернистий рожевий граніт грубого відколу. Восени 1905 в Одеському порту пам'ятник повантажили на спеціальну дерев'яну площадку для відправки до Очакова. Під час революційних подій під час пожежі в порту вона згоріла, фігура з металу розплавилася. Автор на свої кошти відновив скульптуру, виконавши умови раніше укладеного договору.

Скульптор знайшов своє, оригінальне вирішення композиції пам'ятника, яка відповідає загальному задуму. Затиснувши рану лівою рукою, полководець стрімким рухом правої вказує напрям військам, які йдуть в атаку на ворога. На його обличчі застиг вираз болю, якій він переборює величезним зусиллям волі. Це перший пам'ятник Суворову, виконаний в дусі реалізму.

За його спорудження Б. Едуардс був представлений військовим відомством до нагородження орденом св. Володимира 4 ст. Цей пам'ятник справедливо вважають «найбільш грандіозною і фундаментальною роботою» Б. Едуардса і зараховують до найталановитіших військових пам'ятників Росії.

День урочистого відкриття

30 вересня 1907 року. На передодні великого торжества миколаївська газета "Утренний курьер" писала, що місто незвичайно пожвавлене. Гості зібрались в старинному військовому соборі (нині Миколаївська церква). Споруджена Триумфальна арка. Біля пам'ятника, закритого покривалом, виставлений військовий караул. А коли настали сутінки, військові кораблі і берегові батареї направили свої прожектори на пaм'ятник.

Пам'ятник урочисто відкрили в день 120-річчя від дня перемоги над турецьким десантом на Кінбурнській косі, що поклала початок подальшим перемогам російської армії і флоту, у якій брало участь у боях військо Вірних козаків.

Ранок 1 жовтня 1907 року 10 годин ранку. На соборній площаді вишикувані війська і колони очаківських школярів. Відбулося урочисте відкриття пам'ятника Суворову в присутності всіх депутацій і суден Чорноморського флоту, що стали на рейд вранці в кріпосному соборі при дзвоні всіх церков, відслужена була літургія, після якої до пам'ятника віднесено прапор Очаківського полку. Навколо пам'ятника вишикувалися війська, маючи попереду довгий ряд депутацій з вінками. Після обходу військ, командувач військами округу генерал Каульбарс скомандував: «слухай на караул» - в цей момент, при салюті судів чорноморського флоту і батарей, спала завіса з пам'ятника. При звуках маршу «Грім перемоги раздавайся», депутації поклали на пам'ятник вінки, в тому числі багато срібних. Потім відбувся обхід військ церковною процесією з Суворівським хрестом і євангелієм. Війська зустрічали процесію співом «Спаси, Господи». Після закінчення обходу, командувач військами, привітавши війська з відкриттям пам'ятника, звернувся з промовою, в якій окреслив вигляд народного героя, великого російського полководця Суворова, який зумів з маленьким загоном зробити великі справи і утримати в руках Росії Чорне море. Мова генерала Каульбарса, який закінчив тостом за здоров'я Государя Императора, покритих кліками «ура» і народним гімном. Потім війська, з командувачем військами на чолі, продефілювали перед пам'ятником.

Цікаву подробицю про свято повідомила газета"Утренний курьер". Для гостей, а їх в Очаків з'їхалось понад 300 чоловік, було влаштовано "Суворовський сніданок". Тут подавались улюблені страви великого полководця:суп катериненський з птиці, пиріжкі різні, осетри кінбурнські, індійські півні по-суворовські, холодець Сен-готарський і кофе турецьке. Очаківські любителі драматичного мистецтва підготували до урочистого відкриття пам'ятника спеціальну виставу-була показана історична пєса "Суворов или нежданный гость-победитель".

Реставрація пам'ятника

Реставрацію пам'ятника Суворову А.В. виконали фахівці художніх майстерень Спілки художників Ленінграда і київського тресту "Строймонумент". Відновлено прапор, виготовлені дві пам'ятні дошки з надпісяміт:"Храни в памяти имена великих людей и руководствуйся ими в походах и деяниях" та "Доброе имя должно быть у каждого человека. Лично я видел это доброе имя во славе своего Отечества, мои успехи имели исключительной целью его благоденствие". Біля підніжжя пам'ятника поставлено якір, з чотирьох сторін обгороджений якірним ланцюгом, опорами якої служать стовбури мортир. Встановлено світильники. У 80-х роках минулого століття висаджено дерева і кущі, розбито газони і квітники, укріплено стінку над балкою. Чотири колони з новими світильниками за зразком у Одеського театру опери і балету виконали умільці Очакова, батько і син Бутурліни І.Ф. і Н.І.

Пограбування культурної спадщини

В ніч на 29 грудня (2000 року) з пам'ятника зникло бронзове знамено улюбленого Суворовим Фанагорійського полка. Його гренадери першими йшли в бій і, вважаючи, що "штик молодець", завжди перемагали в рукопашному бою, примножуючи выйськову славу своэму знамені. Та в жовтні 2001 році зникли ліхтірі.

Джерела та література

• Білик А.В. Музеи Очакова: путеводитель.-Одеса: Маяк, 1987.-С.4-5 Даскал Л. Полководец-у пам'яті народній// Чорноморська зірка.-1983.-19 листопада
• Крикун Г.Ф. Золотые имена. Александр Васильевич Суворов и истории Очакова и земли русской.,Николаев 2010
• Крикун Г.Ф. Золотые имена в истории Очакова и земли Очаковской., Очаков 2012
• Херсонскі Єпархіальні вєдомості.-1907.-1 листопада.С.588
• Центральна районна бібліотека ім. П.П. Шмідта. В потомках наше дело отзовется: Справочно-библиографическое пособие., Очаків 2006
• Шахмагонов Н. "И вечность возвести..."// Чорноморська зірка.-1990.- 24 листопада