Дніпровсько-Бузький лиман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дніпровсько-Бузький лиман
D-B liman.jpg
Супутниковий знімок Дніпровсько-Бузького лиману
46°37′ пн. ш. 31°57′ сх. д. / 46.617° пн. ш. 31.950° сх. д. / 46.617; 31.950Координати: 46°37′ пн. ш. 31°57′ сх. д. / 46.617° пн. ш. 31.950° сх. д. / 46.617; 31.950
Море Чорне море
Прибережні країни Україна Україна
*Миколаївська область
*Херсонська область
Довжина 63 км
Ширина 17 км
Максимальна глибина 12 м
Середня глибина 4-6 м
Вливаються
  • Дніпро, Південний Буг
  • Міста та поселення Очаків, Миколаїв
    ідентифікатори і посилання
    У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
    Дніпровсько-Бузький лиман. Карта розташування: Земля
    Дніпровсько-Бузький лиман
    Дніпровсько-Бузький лиман
    Дніпровсько-Бузький лиман (Земля)
    CMNS: Дніпровсько-Бузький лиман на Вікісховищі

    Дніпровсько-Бузький лиман — відкритий олігогалинний лиман в північній частині Чорного моря, на теренах Херсонської і Миколаївської областей України. Головний порт на лимані — Очаків.

    Складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровського лиману (довжина 55 км, завширшки до 17 км), а також вузького (завширшки від 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого в субмеридіональному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина 6—7 м, найбільша — 12 м (т. зв. Станіславська яма).

    Дніпро-Бузький лиман утворився під час трансгресії (трансгресія — наступ моря на суходіл під час занурення земної кори) морських вод Чорного моря у нижній течії Дніпра та Південного Бугу. З Чорним морем лиман з'єднується протокою 3,6 км завширшки (між Очаковським мисом та Кінбурнською косою). Південне узбережжя має низькі, піщані береги; північне — здебільшого, високі (до 20—35 м) обривисті береги, складені з глинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси. Дно біля кіс піщане, на глибині вкрите суглинисто-піщаними мулами.

    Поверхневий стік у лиман складається зі стоку таких річок[1]: Дніпро — 93,5 %; Південний Буг — 5,7 %; Інгул — 0,5 %; Інгулець — 0,3 %.

    Середня солоність води Дніпровсько-Бузького лиману становить 3,6 ‰ (до побудови Каховського водосховища — близько 2 ‰)[1].

    Але в різних районах лиману, в залежності від переважання прісних річкових чи морських водних мас, солоність відрізняється:

    • східний район (дніпровський) — 1—3,3 ‰ (буває менше 1 ‰ — за значних попусків з Каховського водосховища);
    • центральний — 1—6 ‰;
    • західний — 1—11 ‰;
    • бузький — 2—10 ‰.

    Найбільші показники солоності характерні для періоду липень — грудень, коли скорочуються попуски з Каховського водосховища.

    Характерним є проникнення в лиман чорноморської води придонним шляхом (середньорічна солоність придонних шарів 4,3 ‰).

    Близько 25—30 % річного стоку Дніпра та Південного Бугу використовується на зрошення та водопостачання, що обумовлює збільшення солоності води лиману. Внаслідок цього погіршуються умови життя та нересту окремих видів промислових риб, а також життя річкових видів фіто- і зоопланктону.

    Дніпровсько-Бузький лиман має важливе транспортне та рибопромислове значення; його узбережжя — рекреаційний район.

    Для збереження природи лиману використовують додаткові попуски води з Каховського водосховища, укріплення й озеленення узбережжя. Частина акваторії Дніпровсько-Бузького лиману розташована у межах Чорноморського біосферного заповідника.

    Посилання[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]