Користувач:Сергій123321/Сакральна мапа

Файл:Собор святої Софії - Премудрості Божої

Розробка сакральної мапи

Розробка сакральної мапи Києва – складний тривалий процес, що передбачає ряд теоретико-методологічних підходів, котрі базуються на процедурі історичної класифікації храмів, визначення динаміки й підстав їх побудови, а також передумов та закономірностей їх знищення в радянську добу історії України. Створені до цього сакральні мапи та довідники Києва вирізнялись неточністю, вузкькопрофільною орієнтацією, а досить часто і заангажованістю та спробами викривлення історичної справедливості. Однак навіть орієнтація на подібні картографічні джерела дає можливість окреслити загальні риси та закономірності історичної класифікації храмів столиці. У цьому процесі допомагають ряд мап та довідників, що можна розділити на дві категорії: ті, що ілюструють знищені за часів СРСР культові споруди, а також ті, що акцентують свою увагу лише на існуючих сьогодні сакральних об’єктах. До перших варто віднести, видані ще на початку 90х, мапу Л. Проценко «Пам’ятки Києва, знищені у XX столітті», а також історико-культурологічний довідник Тита Геврика «Втрачені архітектурні пам’ятки Києва». Що ж стосується другої категорії джерел, то серед інших варто відзначити різноманітні перевидання карти-довідника «Православный Киев», здійснені Православною педагогічною громадою. Дослідження сакральної мапи сьогодні – це спроба поєднання всіх попередніх напрацювань воєдино з метою створення змістовно якісного, історично повного продукту, що має стати в нагоді не лише спеціалістам в галузі історії, релігієзнавства та краєзнавства, але й пересічним туристам та паломникам. Відповідно, дана робота передбачає вивчення та періодизацію історії Києва на три періоди, що найбільш яскраво характеризують закономірності побудови, нищення та відновлення культових споруд у місті.

Періодизація історії Києва

• Перший період: від найпершого храму (яким прийнято вважати храм Пророка Іллі на Подолі, побудований раніше 945 року) і до 20х років ХХ століття.
• Другий період: загострення стосунків між владою і церквою, доба масового нищення культових споруд, що триває до 1988 року, а також знаменується побудовою кількох православних храмів у місті.
• Третій період: відновлення та особливості будівництва нових культових споруд, що тривають з 1988 року до сьогодення.

Подібна періодизація дає можливість розглядати процес створення та нищення пам’яток сакрального зодчества як такий, що мав свої логічні закономірності та особливості: руйнування починалось зі споруд українського бароко, з них же починалась відбудова, що також мала свої ідейні джерела. Відтак, це дає можливість створити не просто путівник церквами та монастирями міста, на зразок тих, які існують в достатній кількості та задовольняють потреби прочан, а зробити справді сакральну мапу, що дає відповіді на основні питання про історію, динаміку створення та руйнування київських храмів та церков, відстежує причини та особливості їх нищення або відновлення, а також дозволяє скласти цілісне уявлення про розвиток християнського зодчества міста від найдавніших часів і до сьогодення.

Література

1. Анисимов А. Л. – Геростратов замысел: К.: Курчъ, 2004. – 256 с.: ил.
2. Анисимов А. Л. - Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или Грустные прогулки по городу, которого нет. - К.: Д. Прощаков и "Tabachuk LTD", І992. - 264с.
3. Браславець О. – Київ католицький. Київ православний. – К.: Кайрос, 2001. – 200 с.: іл.
4. Геврик Т. – Втрачені архітектурні пам’ятки Києва. Видання четверте. Нью-Йорк – Київ. 1991
5. Пам’ятки Києва, знищені у XX столітті. Картосхема. – К.: Картінформ, 1994
6. [1]
7. [2]