Користувач:Grekokatolyk/Публій Сіттій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Публій Сіттій ( невідомо - весна 44 р. до н.е. у Північній Африці ) був римським вершником, політичним авантюристом та командиром загону найманців у кінці республіки.

Його родина походила з Нуцерії Альфатерна в Кампанії. Однойменний батько Публія Сітція залишався вірним римлянам під час Союзницької війни. Відомо, що родини Сіттіїв та Тулліїв мали гарні та дружні стосунки.[1]

Публій був послідовником Луція Сергія Катіліни, для якого, як кажуть, він набрав війська[2] в Далекій Іспанії під час «Першої змови Катіліни», з яким він був у Північній Африці, згідно з Саллюстієм, у 64 році. У той же час, однак, він підтримував дружні стосунки із противником Катилини, Марком Тулієм Цицероном. Після цієї політичної авантюри перебирається у Мавретанію.[3] Історики пов'язують його від'їзд із тиском кредиторів, гроші в яких Сіттій брав на свої авантюри, а тому тимчасовий переїзд на західні кордони Республіки виглядає цілком логічним рішенням.


В Італії та Іспанії Публій збирає наймане військо, збирає флот, та відправляється до Африки, де бере участь у війнах місцевих царів. Ці війни приносять йому гроші, славу та військовий досвід.


Коли римська громадянська війна в 46 р. до н. е. перекинуласяши на Північну Африку, Сіттій і його друг, король Мавританії Бокх II, стали на бік Гая Юлія Цезаря. Він напав на королівство Нумідійського короля Юби I, який був у союзі з помпейцями, і зміг розколоти ворожі сили, тому що Джубі довелося переміщувати війська для захисту свого панування. Пізніше він завоював форт, який мав важливе значення для постачання провізії війська Юби.

Після битви при Тапсі Сіттій запобіг подальшому опору послідовників Помпея в Північній Африці, перемігши Сабурру, полководця Юби, і зміг захопити кількох їхніх лідерів, включаючи Фауста Корнелія Суллу та Луція Афранія. А поява флота Сіттія перед Гіпоном-регієм змусила ватажка помпейців Квінта Цецилія Метелла Пія Сципіона покінчити життя самогубством.

Цезар надав йому владу над територією навколо міста Цирта (нині Костянтин), де була заснована римська колонія. Сіттій поселив там своїх воїнів, які на його честь назвали себе Сіттіани; у Плінія Старшого фігурує як Colonia Cirta Sittianorum. Родове ім'я "Сіттій" також був широко поширеним у Північній Африці в імперський період. Навесні 44 р. до н.е. Сіттій був убитий Арабіо, представником нумідійської правлячої династії.

Використані джерела[ред. | ред. код]

  1. Марк Туллий Цицерон. Речь в защиту Публия Корнелия Суллы, 58. ancientrome.ru. Процитовано 13 травня 2022.
  2. Марк Туллий Цицерон. Речь в защиту Публия Корнелия Суллы, 56. ancientrome.ru. Процитовано 13 травня 2022.
  3. Марк Туллий Цицерон. Речь в защиту Публия Корнелия Суллы, 21 (3). ancientrome.ru. Процитовано 13 травня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  1. Münzer F. Sittius 3 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). — 1927. — Bd. III A, 1. — Sp. 409;
  2. Вільям Сміт (лексикограф)Smith W. (ed.). Si'ttius SITTIUS. A Dictionary of Greek and Roman biography and mythology.;
  3. Shackleton Bailey D. Onomasticon to Cicero’s Letters / by D. R. Shackleton Bailey. — Stuttgart & Leipzig: Teubner, 1995. — P. 92.