Користувач:Karpovych Denys/Чернетка

Модель Харрода — Домара

Модель Харрода - Домара (англ. Harrod - Domar model) - неокейнсіанська модель економічного зростання, що пояснює зростання економіки за умови постійності коефіцієнтів капіталоємності і схильності до заощаджень в довгостроковому періоді. У моделі були уперше інтегровані процеси мультиплікації і акселерації. Модель об'єднала роботи Роя Харрода, що уперше запропонував свою модель гарантованого зростання в 1939 році, і Овсія Домара, який в 1946 році розширив умови короткострокової кейнсіанської рівноваги в довгостроковому періоді. Подальша полеміка і критика моделі Харрода - Домара привела до створення неокласичної моделі економічного зростання - моделі Слоу.

Історія створення

Перша робота Роя Харрода "Нарис теорії динаміки" по економічній динаміці вийшла в 1939 році, після війни в 1948 році були опубліковані лекції Харрода, прочитані в 1946-1947 роках в Лондонському університеті, в роботі "До теорії економічної динаміки". У 1973 році Харрод, опублікувавши книгу "Теорія економічної динаміки", що містила цілісний виклад його теорії економічної динаміки .

Овсій Домар в 1941-1942 роках на основі схеми в книзі Елвіна Хансена "Бюджетна політика і ділові цикли" (Fiscal Policy and Business Cycles, 1941), яка демонструвала вплив постійного потоку інвестицій на національний доход, дійшов висновку, що подібний потік приводить до зростаючого доходу, і результатом стала стаття "Борговий тягар і національний дохід" (The Burden of the Debt and the National Income, 1944), которая, в свою очередь, привела к другим статьям, в том числе «Расширение капитала, темпов роста и занятости» (Capital Expansion, Rate of Growth and Employment, 1946) , яка, у свою чергу, привела до інших статтей, у тому числі "розширення капіталу, темп зростання і зайнятість" (Capital Expansion, Rate of Growth and Employment, 1946). В цих статтях Домар використав темп зростання як аналітичний інструмент в дослідженні специфічних економічних проблем, передрукувавши їх в "нарис по теорії економічного зростання" в 1957 ріці, формуючи модель Домара ..

У 1956 році Роберт Солоу одним з перших об'єднав ці дві моделі (два підходи) в одну, назвавши її моделлю Харрода - Домара, у своїй статті "Вклад в теорію зростання" (A Contribution to the Theory of Economic Growth)).. Сама модель є затребувана і в наші дні у ряді досліджень міжнародних організацій.

Припущення

Модель має ряд передумов

1. Капіталоємність (співвідношення капіталу до продукту $K/Y$) постійна.
2. Темп розширення пропозиції праці $n$ і темп підвищення продуктивності праці $\delta$ екзогенні і постійні.
3. Схильність до збереження $s$ постійна, тобто при збільшенні доходу ВВП на $\Delta Y$ об'єм заощаджень $S$ збільшиться пропорційно і буде рівний $s\Delta Y$.
4. Інвестиції $I$ дорівнюють заощадженням $I=S$, тобто зростання заощаджень у зв'язку із зростанням доходу призводить до збільшення інвестицій, збільшуючи капітал, ВВП, що використовується для виробництва.
5. Додатковий капітал додає доход ВВП на коефіцієнт продуктивності капіталу $c$, а потім приріст ВВП знову збільшує об'єм заощаджень і т. д.
6. Випуск залежить від одного ресурсу - капіталу $K$.
7. Інвестиційний лаг рівний

Механізм

Приріст сукупного попиту залежить від приросту інвестицій, який залежить від заощаджень

$\Delta Y=m\Delta Y=1/(1-c)\Delta Y=1/s\Delta I$, де $m$ - мультиплікатор витрат $c$ - гранична схильність до споживання $s$ - гранична схильність до збереження.

Акселератор і капітальний коефіцієнт

Акселератор моделі Харрода-Домара

М. Блауг демонструє эффект акселератора:

$G=s/z$,

Посилання

[[Категорія:Макроекономіка]] [[Категорія:Економічні моделі|Харрода - Домара]] [[Категорія:Економічне зростання]]