Роберт Солоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Солоу
англ. Robert Merton Solow
Robert Solow by Olaf Storbeck.jpg
Народився 23 серпня 1924(1924-08-23)[1][2][…] (96 років)
Бруклін, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність економіст, викладач університету, професор
Галузь Макроекономіка
Alma mater Гарвардський університет (1951) і Гарвардський коледж
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Лєонтьєв Васілій Васільєвіч[4]
Знання мов англійська[5]
Заклад Массачусетський технологічний інститут і MIT Sloan школа менеджментуd
Учасник Друга світова війна
Членство Національна академія деї Лінчеї, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[6] і AAAS[6]
Magnum opus Модель Солоу — Свона
Посада президент
Нагороди

Ро́берт Ме́ртон Со́лоу (англ. Robert Merton Solow; *23 серпня 1924, Нью-Йорк) — американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1987 року «за фундаментальні дослідження в області теорії економічного росту». Навчався у Гарвардському та Колумбійському університетах. Професор Массачусетського технологічного інституту. Нагороджений Медаллю Джона Бейтса Кларка (1961).

Внесок[ред. | ред. код]

Р. Солоу, у працях «Внесок у теорію економічного зростання» (1956) і «Технічний прогрес та агрегована виробнича функція» (1957) розглядав вплив на забезпечення збалансованого економічного зростання таких факторів: запасу капіталу (норма заощадження, інвестиції, амортизація основного капіталу), рівня науково-технічного прогресу і приросту населення.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Політика повної зайнятості» (Policy of Full Employment, 1962);
  • «Економіка ресурсів та ресурси економіки» (The Economic of Resources and the Resources of Economics, 1974).

Примітки[ред. | ред. код]