Користувач:Khrysd 46/Чернетка
 |
Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач NickK (внесок, журнали) о 22:27 UTC (595902 хвилини тому). |
| Андрій Шлейфер | |
|---|---|
| англ. Andrei Shleifer | |
| Народився |
20 лютого 1961 (63 роки) Москва, РСФСР, СССР |
| Громадянство |
 США |
| Діяльність | економіст |
| Відомий завдяки | корпоративні фінанси (корпоративне управління, право та фінанси), економіка фінансових ринків (відхилення від ефективних ринків) та економіка перехідного періоду. |
| Alma mater | Гарвардський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Батько | Марко Шлейфер |
| У шлюбі з | Ненсі Циммерман |
Андрій Маркович Шлейфер (англ. Andrei Shleifer; 20 лютого 1961, Москва, РСФСР, СССР) — американський економіст радянського походження. Професор економіки в Гарвардському університеті, де викладав з 1991 року. Шлейфер був нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка [1] в 1999 році за його основні роботи у трьох галузях: корпоративні фінанси (корпоративне управління, право та фінанси), економіка фінансових ринків (відхилення від ефективних ринків) та економіка перехідного періоду. IDEAS / RePEc визнали його найкращим економістом у світі[2] , а також його визнали №1 у списку "Найбільш цитовані вчені в галузі економіки та бізнесу".[3]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в єврейській родині, в Москві, де сім'я проживала в районі Сокольники, на Маленковской вулиці.
У 1976 році підлітком емігрував разом з батьками в США до Рочестера, штат Нью-Йорк, де навчався у внутрішньоміській школі та вивчав англійську мову з епізодів "Ангелів Чарлі". Потім він вивчав математику, здобувши ступінь бакалавра (1982) Гарвардського університету; після цього він пішов в аспірантуру з економіки, здобувши ступінь доктора філософії (1986) Массачусетського технологічного інституту. Викладав в Прінстоні (1986-87), Чиказькому університеті (1987-91; професор з 1989) і Гарварді (з 1991). Нагороджений медаллю Дж. Б. Кларка (1999). Почесний член Мюнхенського Центру економічних досліджень (2004).На травень 2010 року має максимальний серед всіх економістів індекс цитування Хірша за версією RePEc — 54.[4]
Діяльність[ред. | ред. код]
Найдавніша робота Шлейфера була в галузі фінансової економіки[5], де він зробив внесок у сферу поведінкових фінансів. Він також писав впливові праці з політичної економії, економіки перехідного періоду та економічного розвитку, співпрацюючи зі своїми колишніми колегами в Чикаго - Кевіном М. Мерфі та Робертом В. Вішні. Їх стаття "Індустріалізація та великий поштовх" була визнана Полом Кругманом великим проривом, який закінчив "тривалий спад теорії розвитку" [6].
Разом із співавторами Rafael La Porta, Симеон Дянков та Флоренсіо Лопес де Сіланес Шлейфер також зробив значний внесок у вивчення корпоративного управління.
В останні роки його дослідження зосереджувались на теорії правового витоку (також іноді відомій як теорія права та фінансів), яка стверджує, що правова традиція, якої дотримується країна (наприклад, загальне право або різні типи цивільного права), є важливим фактором, що визначає фактором розвитку країни, найбільше фінансового розвитку.
Як представника на медаль Кларка характеризують його як "чудового економіста, який працює за старою чиказькою традицією будувати прості моделі, підкреслюючи основні економічні механізми та ретельно розглядаючи факти... Повторюваною темою його дослідження є відповідна роль ринків , установи та уряди".[7]
Управління активами[ред. | ред. код]
У 1994 році Шлейфер заснував спільно з науковцями та спеціалістами з питань поведінкового фінансування Йозефа Лаконішка та Роберта Вішні фірму з управління грошима, що базується в Чикаго, відому як LSV Asset Management. Станом на лютий 2006 року вона управляла близько 50 млрд. Доларів у кількісному портфелі власних акцій, хоча, згідно з веб-сайтом фірми, Шлейфер продав свою частку власності. [8]
Скандал[ред. | ред. код]
На початку 90-х років Андрій Шлейфер очолював Гарвардський проект під егідою Гарвардського інституту міжнародного розвитку (HIID), який інвестував урядові кошти США в розвиток російської економіки. Шлейфер також був прямим радником Анатолія Чубайса, тодішнього віце-прем'єр-міністра Росії, який керував портфелем "Росимущства" (Комітет з управління державним майном) і був основним інженером російської приватизації. Також Шлейферу було доручено створити для Росії фондовий ринок, який би став ринком капіталу світового класу.[9] У 1996 році скарги на Гарвардський проект змусили Конгрес розпочати розслідування Генеральної бухгалтерії, яке заявило, що Гарвардський інститут міжнародного розвитку (HIID) отримав "суттєвий контроль над програмою допомоги США" [10].
У 1997 році Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) скасувало більшу частину фінансування Гарвардського проекту після того, як розслідування показали, що найвищі посадові особи HIID Андрій Шлейфер та Джонатан Хей використовували свої позиції та інсайдерську інформацію для отримання прибутку від інвестицій на російських ринках цінних паперів. Серед іншого, Інститут економіки, заснованої на законі (ILBE), нібито використовувався для допомоги дружині Шлейфера Ненсі Циммерман, яка керувала хедж-фондом, який спекулював російськими облігаціями [11].
У серпні 2005 року Гарвардський університет, Шлейфер та Міністерство юстиції досягли угоди, згідно з якою університет заплатив 26,5 мільйона доларів для врегулювання п’ятирічного позову. Шлейфер також відповідав за виплату збитків на суму $ 28 500 000,, хоча не визнав жодних протиправних дій.[12][13]
Книги[ред. | ред. код]
- Шлейфер А., Трейзман Д.«Нормальна країна: Росія після комунізму»[1]//Foreign Affairs, № 2, 2004
- Murphy K.M., Shleifer A., Vishny R.[en] Industrialization and the big push//NBER, Working Paper No. 2708, September 1988
- Boycko M., Shleifer A., Vishny R.[en] Privatizing Russia, 1995
- Shleifer A. Inefficient Markets: An Introduction to Behavioral Finance. — Oxford, UK: Oxford University Press. 2000 — ISBN 0-19-829227-9
- Djankov S., La Porta R., Lopez-de-Silanes F., Shleifer A. The Regulation of Entry//NBER, Working Paper No. 7892, September 2000
- Shleifer A., Treisman D. Without a Map: Political Tactics and Economic Reform in Russia, — The MIT Press, 2001 — ISBN 0-262-69269-4.2001
- Shleifer A., Treisman D. A Normal Country//NBER, Working Paper No. 10057, October 2003
- Shleifer A., Treisman D. A Normal Country: Russia after Communism//Journal of Economic Perspectives, vol. 19(1), 2005. pp. 151—174 — DOI 10.1257/0895330053147949.
З простого перерахування його книг видно, скільки уваги Шлейфер приділяв вивченню економіки країни, де він народився. За підсумками цих досліджень він прийшов до наступного висновку: «У порівнянні з іншими країнами, що знаходяться на схожому рівні економічного і політичного розвитку, Росія швидше відповідає нормі, ніж є винятком».
Див. також[ред. | ред. код]
- Сакс, Джеффрі - керівник (1991-1994) групи економічних радників Бориса Єльцина.
- Модель економіки корупції Шлейфера-Вишні (1993).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ John Bates Clark Medal. Wikipedia (англ.). 18 грудня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Andrei Shleifer. Wikipedia (англ.). 10 лютого 2021. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ in-cites - The 100 Most-Cited Scientists in Economics & Business. web.archive.org. 24 вересня 2015. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Top 5 % Authors, as of May 2010
- ↑ Financial economics. Wikipedia (англ.). 12 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ THE FALL AND RISE OF DEVELOPMENT ECONOMICS. web.mit.edu. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 30 травня 2013. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Dailyii.com - How Harvard lost Russia. web.archive.org. 27 вересня 2007. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ How Harvard lost Russia | Institutional Investor. web.archive.org. 5 липня 2014. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Harvard-Russia Aid Case – Wall Street Journal. janinewedel.info. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ How Harvard lost Russia | Institutional Investor. web.archive.org. 5 липня 2014. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ Обидеть Россию стоит $30 млн. Ведомости (рос.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Bombardieri, Marcella (14 жовтня 2006). Harvard professor loses honorary title in ethics violation. Boston.com. Процитовано 23 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Страница А. Шлейфера на сайте Гарвардского университета
- Жена гарвардского профессора нажилась на приватизации