Користувач:Oleksandr Tahayev/Візерунки шляхів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Взерунки шляхів
Основна інформація
КраїнаСРСР СРСР
МістоКиїв
Моваукраїнська
російська
СкладІгор Шабловський (гітара, скрипка, вокал)
Лев Кігель (тромбон)
Павло Жагун (труба)
Віктор Бронніков (труба)
Микола Кирилін (бас-гітара)
Григорій Махно (бас-гітара, губна гармоніка)
Микола Чечітко (ударні інструменти)
Тарас Петриненко (клавішні, лідер-вокал, музичний керівник)
Валерій Ярликов (директор).

Візерунки шляхів - український Вокально-інструментальний ансамбль початку 1970-х із міста Києва, який зібрав у своєму складі найкращих музикантів у цьому жанрі на той час[1].

Історія

[ред. | ред. код]

ВІА “Візерунки шляхів” був створений у 1974 році у місті Києві коли об'єдналися музиканти попередніх гуртів Тараса Петриненка "Дзвони"[2] та “Еней”, який він покинув за три роки до того, щоб грати у гурті “Дзвони”[3][4]. Записали на «Мелодії» платівку, яка містила й пісні з репертуару «Енея» — «Калина», «Марійка була». Того ж року «Візерунки шляхів» прийняли до «Укрконцерту», де вони під новою назвою «Гроно» проіснували ще рік[5]. У ті радянські часи ВІА не міг виступати самостійно, а повинен був належати до якоїсь організації. Формально “Візерунки шляхів” належали Київпасавтотрансу. Отож назва гурту пов'язана з цією організацією й означає "візерунки слідів від коліс". Формально художнім керівником був Валерій Ярликов. Музичним (і фактичним) керівником був Тарас Петриненко.

Після цього Тараса Петриненка забрали до війська. Залишившись без лідера, музиканти розійшлися по інших проектах. В 1986 році Петриненко разом з гітаристом Ігорем Шабловським та співачкою Тетяною Горобець відродив «Гроно».

Подальша доля учасників колективу

[ред. | ред. код]

Павло Жагун проявив себе не лише, як музикант, але й автор текстів, наприклад, написав багато текстів для пісень Ігоря Ніколаєва: "Старая мельница", "День рождения"[6].

Тарас Петриненко і Ігор Шабловський відродили гурт "Гроно"; Нині Шабловський проживає у США[7].

Микола Кирилін одружився з композиторкою Іриною Кириліною[8], пізніше став музикантом акомпанувального гурту «Рецитал» Алли Пугачової у Москві[7]. Також працював директором у Леоніда Агутіна[6].

Дискографія

[ред. | ред. код]

1976 року фірма "Мелодія" випустила єдину платівку гурту. Репертуар повинен був відповідати радянським канонам, тому пісні першого боку платівки повинні були нести ідеологічне навантаження:

  1. “Пісня про Щорса” – музика Михайла Блантера, слова Михайла Голодного.
  2. “Камінь сонця” – музика Ігоря Шамо, слова Олексія Коломійця.
  3. “Я люблю твої тихі затоки” – музика Костянтина Мяскова, слова Віктора Герасимова.
  4. “Гуахіра” – народна кубинська пісня (іспанською мовою).

Друга частина платівки також обумовлювалась, але свободи творчості було більше, можна було використовувати авторську пісню та українські народні пісні.

  1. “Коло млина калина” (народна в обробці Ю. Кузика).
  2. “Марійка” (народна в обробці Кирила Стеценка).
  3. “Весна і ти” (музика і слова Петриненка).
  4. “Била мене мати” (народна в обробці Петриненка).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українська рок-антологія "Легенди химерного краю"
  2. ↑ Юрій Василевич: «Саксофон — універсальний інструмент, на ньому можна зіграти все, що завгодно!»
  3. ↑ Тарас Петриненко на cheremshyna.org.ua
  4. ↑ Олексій Бойко "Становлення української рок-музики "біґ-біт"
  5. ↑ Історія української естради Черемшина
  6. ↑ а б Інтерв'ю Тараса Петриненка в газеті День
  7. ↑ а б Олексій Бойко "Становлення української рок-музики «біґ-біт»
  8. ↑ Газета "Слово просвіти" 10-16 квітня 2002 року

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Oleksandr_Tahayev/Візерунки_шляхів&oldid=18117937