Шамо Ігор Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
І́гор Нау́мович Шамо́
Ігор-Шамо.JPG
Надгробок Ігоря Шамо на Байковому цвинтарі в Києві
Народився 21 лютого 1925(1925-02-21)
Київ, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Помер 17 серпня 1982(1982-08-17) (57 років)
Київ, Українська РСР,
СРСР СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Ім'я при народженні І́гор Нау́мович Шамо́
Діяльність композитор
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1976 Народний артист України Заслужений діяч мистецтв України Орден «Знак Пошани»

Сторінка в інтернеті igorshamo.de

І́гор Нау́мович Шамо́ (*21 лютого 1925, Київ — †17 серпня 1982, Київ) — український композитор єврейського походження. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився в Києві. Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.

Після демобілізації в 1946 році Ігор Шамо поступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.

Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Сім'я[ред.ред. код]

  • Був одружений з Людмилою Шамо (Большаковою)
  • Син Юрій Шамо (1947—2015) — композитор, жив у Німеччині
  • Дочка Тамара Шамо — активно займається збереженням та популяризацією творчої спадщини композитора
  • Онука композитора Ірина Бородянська — співачка
  • Племінник Володимир Шамо — піаніст
  • Внучатий племінник Максим Шамо — піаніст

Твори[ред.ред. код]

«Руська фантазія» перший твір. Романс для віолончелі та фортепіано

  • Симфонічні (3 симфонії), концерт для флейти та струнних (1977), концерт для баяна та струнного оркестру (1981), камерні твори (квартети, пєси для бандури тощо), фольк-опера «Ятранські ігри» (лібрето В.Юхимовича) кантати.
  • пісні на слова Д.Луценка, А.Малишка, Т.Масенка, Л.Смирнова, Р.Рождественського, О.Коломійця, А.Слісаренка, П.Воронька, О.Вратарьова, Л.Ковальчука, Л.Забашти, В.Курінського, Ю.Рибчинського, І.Лазаревського, А.Демиденка…(популярні: «Києве мій», «Балада про сурмачів», «Пісня про невідкриті острови», «Товариш Пісня»);
  • 10 солоспівів на слова Шевченка (1959);
  • 3 фортепіаних цикли: «Тарасові думи»(з 6 новел)(1960), «Українська сюіта», «Гуцульські акварелі», «Фантастичний марш» для фортепіано (1946), "Прелюдії, «Гумореска». 2 токати, «Варіації-фантазія» (1947, фортепіанне тріо).
  • музика до 40 кінофільмів, радіовистав («Відьма» за Шевченком, 1949, і «Тарасові шляхи») та до 40 вистав (у театрі ім. І. Франка, театрі ім. Л.Українки…), «На світанні» в Київському театрі юного глядача (1964).
Поштовий конверт, випущений до 75-річчя композитора (26 січня 2000).
  • Кінофільми:
    • «Дніпро» (1949, у співавт.),
    • «Максимко» (1953, у співавт.),
    • «Командир корабля» (1954, у співавт.),
    • «Море кличе» (1955),
    • «Андрієш»,
    • «Матрос Чижик» (1955),
    • «Гори, моя зоре» (1957),
    • «Мальва» (1957),
    • «Надзвичайна подія» (2 с),
    • «Дорогою ціною» (1959),
    • «Далеко від Батьківщини» (1960),
    • «Лісова пісня» (1961),
    • «Здрастуй, Гнате!»,
    • «Квітка на камені» (1962),
    • «Бухта Олени»,
    • «Ракети не повинні злетіти» (1964),
    • «Їх знали тільки в обличчя» (1966),
    • «Пізнай себе» (1971, т/ф),
    • «Ніч перед світанком»,
    • «Чорний капітан» (1973),
    • «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с),
    • «Тачанка з півдня» (1977),
    • «Від Бугу до Вісли» (1980),
    • ряду мультиплікаційних і документальних кінокартин.
Меморіальна дошка

Пам'ять[ред.ред. код]

  • На будинку по вул. Костьольній, 8 у м. Києві, де жив композитор, встановлено меморіальну дошку.
  • Київській дитячій музичній школі № 7 надано ім'я Ігоря Шамо.
  • У вересні 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова на бульвар Ігоря Шамо. Більшість киян (160 проти 59) підтримала перейменування[1]. У лютому 2016 року київський міський голова видав розпорядження про перейменування бульвару[2].
  • Фільми:
    • «Пісні Ігоря Шамо» (К. 1984, реж. Р. Єфименко).
    • «Пісні серця» (документальний фільм. К. 2004, реж. Ю. Лазаревська).
    • «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014, реж. Ю. Лазаревська[3]).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Йоганн Себастьян Бах Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.