Користувач:Valeriia Kovalenko/Чернетка
Валері Зенатті | |
---|---|
Народилася |
1 квітня 1970 (54 роки) Ніцца, Франція |
Діяльність | письменниця, перекладачка, сценаристка |
Нагороди | Премія Медічі, Премія книгарів, Премія за найкращий французький роман (2015), премія «Франс телевізйон», у категорії есе (2019) |
Валері Зенатті — французька письменниця, сценаристка та перекладачка творів письменника з Чернівців Агарона Аппельфельда.
Дебютувавши як журналістка й викладачка івриту, Валері Зенатті з 2004-го року, повністю присвячує себе письменництву[1]. Відтоді з-під її пера вийшла низка художніх творів, серед яких романи для молоді, що отримали численні винагороди. Наприклад, «Пляшка в морі Гази»[2], роман для підлітків, написаний у 2005-му році, приніс Валері Зенатті міжнародне визнання і близько двадцяти літературних відзнак. Твір був перекладений 15-ма мовами світу й екранізований самою авторкою у співпраці з режисером Тьєррі Біністі[3] в однойменному фільмі[4]. В 2021-му році роман було знову перевидано. У 2017-му році виходить повнометражний дебютний кінофільм режисера Рашида Хамі[5] «Мелодія»[6], сценаристкою якого була Валері Зенатті, був представлений на Венеціанському кінофестивалі у позаконкурсній програмі.
З 2013-го року Валері Зенатті викладає письменницьку майстерність в Інституті політичних досліджень м. Парижу, обравши темою свого курсу літературу про вигнання. У 2018-му тогочасний Прем’єр-міністр Франції Едуар Філіпп призначив Валері Зенатті головою відділу іноземних літератур Національного Центру Книги[7] в Парижі.
За першим романом письменниці, «Запізнитися на війну» («En retard pour la guerre»[8]), режисер Ален Тасма[9] у 2009-му році зняв фільм «Ультиматум»[10]. Четвертий роман Валері Зенатті «Якобе, Якобе» («Jacob, Jacob»[11]) було номіновано на Премію Медічі[12] та Премію книгарів[13][14] і, поряд з іншими відзнаками, було нагороджено Премією за найкращий французький роман[15][16] (2015).
З 2004-го року Валері Зенатті активно перекладає французькою мовою твори Агарона Аппельфельда[17] (1932-2018). Наразі світ побачило більше десятка її перекладів романів ізраїльського автора, народженого в Чернівцях.
Перекладачку та письменника пов’язувала не лише співпраця, а й дружні відносини. У 2019 році вийшов друком твір Валері Зенатті «У світлі живих[1]» («Dans le faisceau des vivants»[18]), що розповідає про подорож Валері Зенатті в Україну до рідного міста Агарона Аппельфельда[19] після його смерті. Ця книга здобула літературну премію «Франс телевізйон»[20] у категорії есе, а також інші престижні літературні відзнаки.
- Une addition, des complications, École des loisirs, coll. « Neuf », 1999
- Une montre pour grandir, , illustrations Frédéric Richard, École des loisirs, coll. « Mouche », 1999
- Koloïshmielnik s’en va-t-en guerre, École des loisirs, coll. « Neuf », 2000
- Fais pas le clown, Papa !, illustrations de Kimiko, École des loisirs, coll. « Mouche », 2001
- Le Secret de Micha, illustrations Alan Metz, École des loisirs, coll. « Mouche », 2002
- Quand j'étais soldate, École des loisirs, coll. « Médium », 2002 – Prix ado-lisant 2004
- Jonas, poulet libre, illustrations de Nadja, École des loisirs, coll. « Mouche », 2004
- Demain, la révolution !, École des loisirs, coll. « Neuf », 2004
- "Пляшка в морі Гази" ("Une bouteille dans la mer de Gaza"[21]), 2005
- Boubélé, illustrations Audrey Poussier, École des loisirs, coll. « Mouche », 2007
- Adieu, mes 9 ans !, École des loisirs, coll. « Neuf », 2007
- « Une balle perdue », nouvelle dans le recueil collectif Il va y avoir du sport mais moi je reste tranquille, École des loisirs, 2008
- Vérité, vérité chérie, illustrations Audrey Poussier, École des loisirs, coll. « Mouche », 2009
- "Запізнитися на війну" ("En retard pour la guerre"), 2006
- Les Âmes sœurs, éditions de l'Olivier, 2010 ; Points Seuil, 2011
- Le Blues de Kippour avec Serge Lask, éd. Naïve, 2010
- Mensonges, éd. de l'Olivier, 2011
- Mariage blanc, éd. du Moteur, 2012
- "Якобе, Якобе" («Jacob, Jacob»), 2014
- "У світлі живих" ("Dans le faisceau des vivants") 2019
(французькою мовою з івриту)
- 2004 : Histoire d'une vie d'Aharon Appelfeld
- 2006 : L'Amour, soudain d'Aharon Appelfeld
- 2007 : Double Jeu de Yaïr Lapid
- 2008 : Floraison sauvage d'Aharon Appelfeld
- 2008 : Sur le vif de Michal Govrin
- 2008 : La Chambre de Mariana d'Aharon Appelfeld
- 2009 : Un petit garçon idéal de Zeruya Shalev
- 2009 : Et la fureur ne s'est pas encore tue d'Aharon Appelfeld
- 2011 : Le Garçon qui voulait dormir d'Aharon Appelfeld
- 2012 : Yolanda de Moshé Sakal
- 2013 : Les Eaux tumultueuses d'Aharon Appelfeld
- 2014 : Adam et Thomas d'Aharon Appelfeld (l'école des loisirs)
- 2015 : Les partisans d'Aharon Appelfeld
- 2016 : De longues nuits d'été d'Aharon Appelfeld
- 2018 : Des jours d'une stupéfiante clarté d'Aharon Appelfeld
- (7-8 травня 2021 року) "Прийняти іншого у своїй мові. Переклад як диспозитив медіації": міжнародний франкомовний колоквіум[22] на кафедрі романської філології та перекладу факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Запрошеною доповідачкою колоквіуму стала Валері Зенатті. Доповіді читали французькою мовою 25 дослідників перекладу з 9 країн (Франція, Україна, Італія, Швейцарія, Іспанія, Польща, Алжир, Марокко, Японія).
[1] Книга Йова: « щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих »[23] (переклад Огієнка)
- ↑ Valérie Zenatti. Wikipédia (фр.). 14 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Une bouteille dans la mer de Gaza. Wikipédia (фр.). 18 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Thierry Binisti. Wikipédia (фр.). 16 лютого 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ "Пляшка в морі Гази".
- ↑ Rachid Hami. Wikipédia (фр.). 9 листопада 2020. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ La Mélodie. Wikipédia (фр.). 14 березня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Centre national du livre. Wikipédia (фр.). 21 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Éditions de l’Olivier. www.editionsdelolivier.fr. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Alain Tasma. Wikipédia (фр.). 19 січня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Ultimatum (film, 2009). Wikipédia (фр.). 15 листопада 2020. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Jacob, Jacob. Wikipédia (фр.). 18 листопада 2020. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Премія Медічі. Вікіпедія (укр.). 22 вересня 2019. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Prix des libraires. Wikipédia (фр.). 6 липня 2020. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Prix des libraires. Wikipédia (фр.). 6 липня 2020. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Prix du Livre Inter. Wikipédia (фр.). 9 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Премія за найкращий французький роман.
- ↑ Аарон Аппельфельд. Вікіпедія (укр.). 12 березня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Dans le faisceau des vivants, Valérie Zenatti, - Points. www.editionspoints.com (фр.). Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Аарон Аппельфельд. Вікіпедія (укр.). 12 березня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Prix France Télévisions. Wikipédia (фр.). 25 березня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Une bouteille dans la mer de Gaza. Wikipédia (фр.). 18 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Colloque à Tchernivtsi. sites.google.com. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Йов, глава 33 | Біблія в пер. Івана Огієнка (укр.).