Аарон Аппельфельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аарон Аппельфельд
івр. אהרון אפלפלד
Aharon Appelfeld, Aharon Appelfeld, Rencontre et entretien Marc Rettel-003.jpg
Аарон Аппельфельд на Espace Culturel Cité, Luxembourg, 2014
Народився 16 лютого 1932(1932-02-16)[1][2][…]
Стара Жадова, Румунія
Помер 4 січня 2018(2018-01-04)[2][4][…] (85 років)
Петах-Тіква, Ізраїль
Поховання Гар ха-Менухот
Громадянство
(підданство)
Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Israel.svg Ізраїль
Національність єврей
Місце проживання
Діяльність письменник
Alma mater Єврейський університет
Мова творів іврит[5]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Партія Авода
Нагороди

Commons-logo.svg Аарон Аппельфельд у Вікісховищі?

Аарон Аппельфельд (івр. אהרן אפלפלד‎; *16 лютого 1932(19320216), Жадова (Сторожинецькому районі), Україна, тоді окуповані Румунським королівством — 4 січня 2018, Петах-Тіква, Ґуш-Дан, Ізраїль) — ізраїльський письменник, лауреат Премії Ізраїлю, найвищої нагороди країни, й безлічі інших міжнародних та ізраїльських премій і нагород. Народився у Старій Жадові (Чернівецька область).

У роки Другої світової війни пережив насильницьку смерть матері, чернівецьке гетто та депортацію до одного з концтаборів Трансністрії, звідки йому вдалося втекти. Після трьох років переховувань і поневірянь Аппельфельд прибився до Радянської Армії, з якої дійшов до Югославії.Згодом опинився в Італії і відтак перебрався в Ерец-Ісраель.

Агарон Аппельфельд написав і видав понад чотири десятки книжок, які перекладені більш ніж тридцятьма мовами.

«Я народився в Україні. В Чернівцях мене, дев'ятирічного, захопила війна. Там загинула моя мати. З Чернівців мене та мого батька кинули за дроти концтабору, невдовзі по тому нас розлучили, й відтак я з батьком ніколи більше не бачився. Мені пощастило втекти з табору, й то стало початком нескінченних поневірянь дорогами Вкраїни... Україна вкарбувалася в мою пам'ять і моє серце»[6]

Переклади українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

  • «Всесвіт» № 12 за 1995 рік (Спеціальний ізраїльський випуск), стор. 114—177