Користувач:VictoriaSherm/Генуезька фортеця на скелі Панеа

Генуезька фортеця на скелі Панеа грец. Πανέα
44.4017° пн. ш. 34.0002° сх. д. / 44.4017; 34.0002
Країна	Україна
Місто	Сімеїз
Дата заснування	XV ст.
Статус	історико-архітектурна пам'ятка
Стан	руїни
Генуезька фортеця на скелі Панеа Генуезька фортеця на скелі Панеа (Україна)

Генуезька фортеця на скелі Панеа (іноді фортеця Панея) — залишки укріплення XV ст. на Південному узбережжі Криму у Сімеїзі. Побудована генуезцями на рештках візантійського укріпленого монастиря як найзахідніша фортеця Капітанства Готії - генуезької колонії на півдні Криму з консульською столицею в Алустоні (Алушта).

Історія вивчення

Залишки передньої куртини фортеці

Перші згадки про укріплення зустрічаються у Петра Палласа в його «Спостереженнях, зроблених під час подорожі південними намісництвами російської держави в 1793-1794 рр». Він описує безіменну скелю «у вигляді стріли» і кріпосну стіну завтовшки в два аршини (1,42 м.) із зовнішнім панциром з великого каміння, складеного на вапняному розчині. Крім того, П. Паллас повідомляє, що на плоскогір'ї за скелями він бачив фундамент старої будівлі з необтесаного каміння з чотирикутними приміщеннями, а поряд з нею – уламок колони з білого мармуру. Виходячи з наведеного опису, можна припустити, що П. Паллас бачив залишки середньовічного храму, відкритого та вивченого під час археологічних розвідок 1966 р. О. І. Домбровським. Також П. Паллас наводить татарську назву фортеці: "Tshiva". Примітно, що в 1820 р. І. М. Муравйов-Апостол зі слів місцевих називає скелю з фортецею «Дзіва», припустивши, зокрема, її генуезьке походження. Подорожуючий Кримом у 1831-1833 рр. Ш. Монтандон описує залишки зміцнення біля скель «Лименського мису», згадує велику кількість уламків, «шматків цегли, покритих глазур'ю, іноді з рельєфними зображеннями» і також наводить назву фортеці: «Цива». Можливо, Дзіва похідна від Дженевез – «генуезька», оскільки ця назва часто зустрічається в Криму на місцях колишніх генуезьких укріплень. Так чи інакше, очевидно надалі назва фортеці стала назвою скелі перед нею і збереглася до наших днів як Діва.

Назва Панеа стосовно скелі наводить П. Кеппен у «Кримській збірці» в 1837 р., згадуючи залишки замку, описаного П. Палласом. Така ж назва зустрічається у В. Х. Кондаракі, коли він зазначає, що так фортецю називають симеїзці. Аж до радянських часів згадки про укріплення на скелі Панея лише зрідка миготять у путівниках Кримом. Вперше на фортецю як у археологічний пам'ятник звертає увагу М. Л. Ернст і датує її IX-XII ст.

Перші археологічні дослідження пам'ятника проводяться Південнобережним загоном Кримського відділу Інституту археології АН УРСР під керівництвом О. І. Домбровського у 1965 році у зв'язку з грабіжницькими розкопками, проведеними відпочиваючими роком раніше. Крім визначення меж пам'ятника та обстеження виступаючих залишків стін, було проведено розкопки споруди (яку О. І. Домбровський називав донжоном чи кордегардією) на середньому майданчику скелі та храму на нижньому. У 1974 р. результати робіт 1966-1968 р.р. були узагальнені О. І. Домбровським у статті «Середньовічні поселення та «ісари» кримського південнобережжя».

Наступний опис укріплень Панеї готувався Фірсовим для роботи «Ісари гірського Криму», проте глава, присвячена їм, була втрачена або так і не складена на момент публікації (монографія була опублікована посмертно). У 1990 році В. Л. Миц у монографії «Зміцнення середньовічної Таврики» наводить короткий опис фортеці з обмірами, наведеними у зазначених вище звітах робіт Південнобережного загону 1966 року.

В 2004 р. співробітниками Східно-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАН України було проведено обстеження Панеї. Новий план фортеці опубліковано того ж року С. Г. Бочаровим. Основна відмінність нового плану від складених О.І. Домбровським – відсутність другої круглої вежі у середній частині стін північ від укріплень. С. Г. Бочаров висуває припущення, що замки з однією вежею – характерна риса невеликих південнобережних генуезьких фортець.

Особливості памя’тки

Укріплення на скелі Панеа є класичним прикладом генуезького кріпосного будівництва: конусоподібна стрімка скеля, що видається в море, дозволяє при мінімальних зусиллях створити добре укріплену позицію, яка домінує над гаванню і надійно охороняє пристань. З західного боку укріплення захищене вертикальним урвищем скелі, що у найвищій точці досягає 72 м. Більш пологий південь, тим не менш, відзначається нагромадженням великих каменів, щілини між якими захищалися окремими рядами стін. Зі східного боку добре збереглася частина куртини на висоту до 3 м. вздовж обриву скелі, з півночі вона примикає до основи вежі діаметром 6 м., визначеної О. І. Домбровським як надбрамна. Загальна довжина зазначеної лінії стін близько 90 м, товщина – 1.6-2 м.

Галерея

• 
  Вид на Панею із заходу
• 
  Північна стіна генуезької фортеці на скелі Панеа
• 
  Руїни однієї з куртин
• 
  Сходи між скелями на территорії фортеці

Література

• Бочаров С. Г. Заметки по исторической географии генуэзской Газарии XIV–XV вв. // «О древностях Южного берега и гор Таврических»: Сб. науч. трудов (по материалам конференции в честь 210-летия со дня рождения Петра Ивановича Кеппена). Киев: Стилос, 2004. С. 186–204.
• Денисенко, Н. Д. Генуэзская крепость на скале Панеа в Симеизе // Междисциплинарные исследования объектов культурного наследия естественно-научными методами. Симферополь, 2022. С. 20-26
• Домбровский О. И. Средневековые поселения и «исары» Крымского Южнобережья // Феодальная Таврика. Киев, 1974. С. 294–296.
• Климанов Л. Г. Средиземноморские талассократии и Крым: Генуя Superba и Венеция Seremissima // Сугдейский сборник. Вып. V. Материалы V Судакской международной научной конференции «Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре» (г. Судак, 23–24 сентября 2010 г.). Киев, Судак, 2012. С. 83–118.
• Кондараки В. Х. Подробное описание Южного берега Крыма. Николаев, 1867. 143 с.
• Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793–1794 годах / Пер. с нем. М.: Наука, 1999. 246 с. (Науч. наследство; Т. 27)
• Монтандон Ш. Путеводитель путешественника по Крыму, украшенный картами, планами, видами и виньетками и предваренный введением о разных способах переезда из Одессы в Крым / Пер. с франц. Киев: Стилос, 2011. 416 с.
• Муравьев-Апостол И.М. Путешествие по Тавриде в 1820 г. СПб., 1823. 337 с.
• Мыц В. Л. Укрепления Таврики X–XV вв. Киев: Наукова думка, 1991. 164 с.
• Фирсов Л. В. Исары: очерки истории средневековых крепостей Южного берега Крыма. Новосибирск: Наука, 1990. 472 с.
• Эрнст Н. Л. Историко-археологические памятники Южного берега Крыма // Социалистическая реконструкция Южного берега Крыма. Симферополь, 1935. С. 425–443.