Королівство гепідів

Королівство гепідів
Дата створення / заснування	454
Названо на честь	Гепіди
Континент	Європа
Попередник	Імперія гунів
Наступник	Аварський каганат
Час/дата припинення існування	567

Королівство гепідів — державне утворення, що існувало в Тисо-Дунайській низовині й на Балканах між 454 та 567 роками.

Гепіди були одним із племен, що входили до племінного союзу гунів. Після смерті Аттіли, вони вчинили бунт, очоливши інші племена в союзі, й завдали гунам поразки у 454 році в битві на Недао.

Держава гепідів проіснувала до 567 року, коли була остаточно знищена лангобардами.

Історія

У ІІ столітті в північно-східній частині Карпатського басейну з’явилися готи, гепіди та інші племена, які жили вздовж від верхів’я Вісли аж до узбережжя Чорного моря. Гепіди успішно воювали проти бургундів і безуспішно проти остготів. Вони брали участь у нападах на Римську імперію, але зазнали поразки від Проба (276-282) при Найсосі, після чого частина гепідів була переселена на територію імперії.

Входили до гунського союзу, зберігаючи самоврядування, а гепідський монарх Ардаріх був одним із найближчих радників Аттіли. Після смерті Аттіли гепіди підняли повстання проти його наступників і виграли битву на річці Недао. У 506 році король остготів Теодоріх Великий відбирає Сирмій у короля Фразаріуса та його сина Траустила, внаслідок чого укладається угода між гепідами та Візантією. Не пізніше 537 року, під час розгрому Остготського королівства від Візантії, гепіди повернули Сирмій як свою столицю. Наприкінці IV століття з'явилися перші відомості про проповідування християнства у формі аріанства, але це не знайшло відображення в похоронному обряді гепідів.

До кінця 6 століття гепіди стали сусідами з лангобардами, з правителями яких вони вступили в династичні шлюби. У цей період виник конфлікт з лангобардами, які постійно претендували на землі гепідів. У 562 році війська Гепідського королівства були розбиті під Асфельдом союзом лангобардів і аварів, ймовірно, не без допомоги Візантії.

567 року, під час Лангобардсько-Гепідської війни був вбитий останній відомий гепідський король Кунимунд, а Сирмій і гепідську скарбницю захопили візантійці. Деякий час дуксом колишньої столиці гепідів Сирмії, що перебувала під контролем Візантії, був гепідський князь Уздибад. Після 568 р. більша частина земель гепідів потрапила під владу Аварського каганату. Гепіди поступово асимілювалися, останній раз згадуючись як невелика група в Паннонії. Гепіди брали участь у 80-тисячному війську, яке у 626 р. осадило Константинополь, разом зі словянами, антами, болгарами та іншими племенами. Археологами знайдені докази карбування власних монет у Сирмії як гепідській столиці.

Королі гепідів

• Фастида бл. 250
• Ардарік 420–460, сподвижник Аттіли
• Гундеріт 460-490
• Траустила 490–504
• Мундо 460–500, брат Тразариха, претендент на трон
• Тразарих 504–508
• Елемунд бл. 549
• Турисинд 548–560
• Кунимунд 560–567.

Джерела

Первинні

• Genethliacus of Maximian Augustus by an Anonymous Orator (291) (Translation and Notes by Rodgers) (1994). In: In Praise of Later Roman Emperors: The Panegyrici Latini (Introduction, Translation, and Historical Commentary with the Latin Text of R. A. B. Mynors by C. E. V. Nixon and Barbara Saylor Rodgers) (1994); University of California Press; ISBN 0-520-08326-1.
• The Gothic History of Jordanes (in English Version with an Introduction and a Commentary by Charles Christopher Mierow, Ph.D., Instructor in Classics in Princeton University) (2006). Evolution Publishing. ISBN 1-889758-77-9.

Вторинні

• Bóna, István (1974). A középkor hajnala: A gepidák és a langobardok a Kárpát-medencében [The Dawn of the Dark Ages: the Gepids and the Lombards in the Carpathian Basin] (угор.). Corvina Kiadó. ISBN 963-13-0491-4.
• Christensen, Arne Søby (2002). Cassiodorus, Jordanes and the History of the Goths: Studies in a Migration Myth. Museum Tusculanum Press. ISBN 87-7289-7104.
• Goffart, Walter (2009). Barbarian Tides: The Migration Age and the Later Roman Empire. University of Pennsylvania Press. ISBN 978-0-8122-3939-3.
• Heather, Peter (2010). Empires and Barbarians: The Fall of Rome and the Birth of Europe. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-973560-0.
• Kharalambieva,, Anna (2010). Gepids in the Balkans: A Survey of the Archaeological Evidence. У Curta, Florin (ред.). Neglected Barbarians. Studies in the early Middle Ages, volume 32 (вид. second). Turnhout, Belgium: Brepols. с. 245—262. ISBN 978-2-503-53125-0.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
• Opreanu, Coriolan Horațiu (2005). The North-Danube Regions from the Roman Province of Dacia to the Emergence of the Romanian Language (2nd–8th Centuries AD). У Pop, Ioan-Aurel; Bolovan, Ioan (ред.). History of Romania: Compendium. Romanian Cultural Institute (Center for Transylvanian Studies). с. 59—132. ISBN 978-973-7784-12-4.
• Sarantis, Alexander (2009). War and Diplomacy in Pannonia and the Northwest Balkans during the Reign of Justinian: The Gepid Threat and Imperial Responses. Dumbarton Oaks Papers. 63.
• Southern, Patricia (2001). The Early Germans. Routledge. ISBN 0-415-23944-3.
• Todd, Malcolm (2003). The Early Germans. Blackwell Publishing Ltd. ISBN 0-631-16397-2.
• Wolfram, Herwig (1988). History of the Goths. University of California Press. ISBN 0-520-06983-8.