Гепіди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гепіди
Зображення
Держава гепідів у 539-551
Країна Королівство гепідів
Мова, яку використовують романська мова Паноніїd
Розташування на мапі
CMNS: Гепіди у Вікісховищі
Карта Європи часів правління Адріана (117—138). Гепіди жили на узбережжі Балтійського моря. Розташування варварів дано за Тацітом

Гепіди (лат. Gepidae) — група східногерманських племен, споріднених готам. Найбільш відома їхня перемога над гунами після смерті Аттіли. Гепіди взяли участь в етногенезі слов'ян, яких німецькі джерела назвали «вендами»[1].

У II столітті до н. е. гепіди переселилися зі Скандинавії на південно-східне узбережжя Балтійського моря, а потім слідом за готами стали переміщатися на південний схід на територію теперішньої Румунії. Наприкінці IV сторіччя увійшли в племінний союз гунів.

У 454 гепіди очолили повстання підлеглих народів проти гунів, перемогли їх і утворили Королівство гепідів у Тисо-Дунайській низовині.

Від 540 до 551 князем кутригурів був Кініалон, нащадок Сініона. Близько 551 року 12000 вояків, що йому підкорялись, пішли війною на гепідів, перемогли їх, вийшли на Балкани, захопили і сплюндрували балканські провінції Візантійської імперії.

У другій половині VI сторіччя гепіди були покорені племінним союзом лангобардів і аварів.

У хроніках останні згадки про гепідів датуються IX сторіччям.

Королі гепідів[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]