Перейти до вмісту

Косарал (острів)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Косара́л (застаріле — Кос-Арал) — острів в Аральському морі, на якому перебував Тарас Шевченко під час роботи в Аральськой описовій експедиції

Тарас Шевченко. Шхуни біля форту Косарал (6.10 1848 — 6.05 1849)

Історія перебування

[ред. | ред. код]

Косарал — це острів у північно-східній частині Аральського моря[1].

Шевченко вперше побував на Косаралі наприкінці липня 1848 року у складі Аральської описової експедиції.

Під час зимівлі експедиції на цьому острові він жив там від 26 жовтня 1848 року до кінця січня 1849.

Зима того року була сувора. Учасники експедиції жили в нашвидкоруч збудованому бараці.

Наприкінці січня Шевченко виїхав до Раїма.

Повернувся він на Косарал у квітні, а 6 травня експедиція знову вирушила досліджувати Аральське море.

29 червня вона повернулася на Косарал, а 19 липня знову вийшла в море.

Остаточно експедиція повернулася на Косарал 22 вересня 1849 року. Незабаром Шевченко разом з Олексієм Бутаковим та іншими її учасниками виїхав до Оренбурга через Раїм.

Творчість Шевченка в період перебування на Косаралі

[ред. | ред. код]

Малярська діяльність

[ред. | ред. код]
Назву «Кос-Арал» знає кожен українець, який навчався в середній школі. Але далеко не кожен знає, що цей острів зник, злившись із суходолом, уже півстоліття тому. А сьогодні зникає й саме море, яке Шевченко назвав спересердя «нікчемним», але якому завдячував два найкращі літа своєї похмурої десятилітньої солдатчини.

Максим Стріха. Шевченкове море, якого більше немає. Арал залишиться тільки в поезіях?

Під час перебування на острові Шевченко виконав численні зарисовки, рисунки, сепії та акварелі.

Акварелі:

Сепії:

Рисунки олівцем:

Начерки:

Усі художні твори зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

На Косаралі Шевченко написав багато поетичних творів, зокрема «Царі», «Марина (вірш Шевченка)», «Сотник», «Заступила чорна хмара», «Якби тобі довелося», «Ну що б, здавалося, слова»[2], «І золотої й дорогої», «П. С.», «Хіба самому написать», «У Вільні, городі преславнім», «Готово! Парус розпустили...», «Буває, іноді старий …» та інші.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пізніше цей острів з'єднався з суходолом.
  2. Ну що б, здавалося, слова // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 600-601.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]