Краснокутський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Краснокутський район
Coat of Arms of Krasnokutskiy Raion in Kharkiv Oblast.png Flag of Krasnokutskiy Raion in Kharkiv Oblast.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6323500000
Утворений: 1923
Населення: 28 163 (на 1.02.2016)
Площа: 1040.8 км²
Густота: 28 осіб/км²
Тел. код: +380-5756
Поштові індекси: 62000—62053
Населені пункти та ради
Районний центр: Краснокутськ
Селищні ради: 2
Сільські ради: 11
Смт: 2
Села: 48
Селища: 16
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1, 3-21-60
Веб-сторінка: Краснокутська РДА
Голова РДА: Кушнарьов Сергій Петрович[1]
Голова ради: Слончак Віктор Володимирович

Commons-logo.svg Краснокутський район у Вікісховищі

Красноку́тський райо́н — район у північно-західній частині Харківської області. Район створений 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — смт Краснокутськ.

На півночі район межує з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C.

Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду.

Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C.

Історія[ред.ред. код]

У давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу.

Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар.

У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська.

Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами.

Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)[2].

Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії.

21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.

Герб Краснокутська 1781 р.

У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки.

Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У Другу світову війну майже 9500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому.

Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. Соболь[3]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці.

У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби[3]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:

«Дуже боляче, що батька вистежили і схопили свої, тобто поліцаї. Вони вночі зайшли до хати і накинулись, як звірі, бити батька прикладами, поперелякували нас — малих дітей і маму, а потім батька повели на допит[3]».

Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-а стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднують 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковані Краснокутській районній раді[4].

Місцеві ради:

Вид ради Кількість депутатів
Районна
39
Селищні — 2
47
Сільські — 11
185

Населення[ред.ред. код]

Населення Краснокутського району (станом на 1 грудня 2004 року) — 31,354 тисяч осіб. У тому числі:

  • міського — 9 636 тисяч осіб;
  • сільського — 21 718 тисяч осіб.

Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності).

В районі мешкає 10375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них:

  • за віком — 9640 осіб (або 92,9 % від загальної кількості пенсіонерів);
  • за інвалідністю — 1312 осіб (включаючи військовослужбовців).

Щільність населення по району — 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб.

Економіка[ред.ред. код]

Краснокутський район відноситься до районів аграрного типу, спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції.

Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них:

  • рілля — 62 955 га,
  • зрошувальні землі — 1 070 га,
  • сади — 1 099 га,
  • пасовища — 5 515 га,
  • сіножаті природні — 4 518 га,
  • листяні та хвойні дерева — 18 000 га.

Сільськогосподарських підприємств в районі — 31, а фермерських господарств — 64.

У структура сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадає 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві — вирощування зернових і технічних культур.

Основні напрямки виробництва у тваринництві:

Промислових підприємств районі 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу):

  • Дублянський спиртзавод;
  • ЗАТ «Краснокутський маслозавод»;
  • ТОВ «Козіївське»;
  • Водоканалізаційна дільниця;
  • ТОВ «Мурафський цукровий завод».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

В районі працюють 23 навчальних заклади, в тому числі:

Навчальний заклад Кількість
Гімназія
1
ЗОШ
20
ПТУ
1
Музичні школи
1

А також:

  • дошкільні заклади — 8,
  • будинки творчості — 2,
  • спортивні зали — 14.

Медицина[ред.ред. код]

В Краснокутському районі є 33 медичні установи, у тому числі:

Медичні установи Кількість
Лікарні
1
Амбулаторії сімейного лікаря
12
ФАП
20

Культура[ред.ред. код]

В Краснокутському районі є 56 закладів культури.

Заклад культури Кількість
Будинки культури
21
Бібліотеки
26
Сільські клуби
27
Музеї
1
Школи естетичного виховання
1

На території району діє 5 релігійних громад:

Релігійна громада Кількість осередків
Українська православна церква
10
Українська автокефальна православна церква
2
Євангельські християни — баптисти
8
Християни віри Євангельської (п'ятидесятники)
2
Свідки Єгови
1

На території району встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі.

Туризм[ред.ред. код]

Персоналії району[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Селища-побратими[ред.ред. код]

10 липня 2010 року керівництво Краснокутського району і селища Партеніт (Крим) підписали угоду про співпрацю між регіонами[6]. Сторони домовилися про культурні і освітні обміни, працевлаштування жителів Краснокутського району під час туристичного сезону в Криму і спортивні змагання.

Див. також[ред.ред. код]

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах складала - 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко - 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін - 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко - 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко - 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко - 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко - 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів - 1,56%.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України «Про призначення С.Кушнарьова головою Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області» від 15 квітня 2010 року № 234/2010-рп на офіційному Інтернет-представництві Президента України
  2. Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. — Х., 1890, — Т. 2. — С. 345.
  3. а б в Чичибаба Олексій. Народні месники // Неофіційний сайт Краснокутська
  4. Адміністративно-територіальний устрій Краснокутського району на сайті Верховної Ради України
  5. Катрич Алексей Николаевич. Биография
  6. Краснокутськ став районом-побратимом Партеніта// На сайті газети «Главное»: glavnoe.ua
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-04-13. 

Посилання[ред.ред. код]

Сумська область
(Охтирський район)
Сумська область
(Великописарівський район)
Богодухівський район
Полтавська область
(Котелевський район)
Gray compass rose.svg Богодухівський район
Валківський район
Полтавська область
(Котелевський район)
Полтавська область
(Чутівський район)
Коломацький район