Круппи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Символ родини Круппів

Круппи (нім. Krupp) — родина значних німецьких підприємців, промисловців, піонер сталеливарної промисловості, зброярського виробництва Європи та світу у XIX- першої половини XX ст.

Історія[ред. | ред. код]

Підприємці[ред. | ред. код]

Родина Крупп вперше згадується в офіційних документах у 1587 році. Вони переселилися з Нідерландів, де проживали у сільській місцевості. Круппи переселяються до міста Ессен у герцогстві Берг, рятуючись від релігійних переслідувань.

Першим відомим представником є Арндт Крупп, який торгував вином, бакалейними товарами з Голландії, продавав худобу. Він зажив достатніх статків, щоб стати членом Торговельної спілки Ессена. Його відрізняли енергійність, впевненість у собі. Це дозволило досить суттєво розвинути торговельну справу Круппів. Поступово він став відігравати значну роль у житті міста. Особливо вплив Круппа посилився після одруження його дочки Катарини з представником заможної родини Ессена — Олександром Гюссеном.

Нащадки Арндта Круппа займалися не лише підприємництвом, а й громадською діяльністю. Онук Арндта — Матіас у 1649 році стає головним управляючим міста, а його сини Георг Дітріх та Арнольд — також головним управляючим та бурмістром міста відповідно. Особливо відзначився Георг Дітріх, який багато зробив для шкільної освіти міста.

Промисловці[ред. | ред. код]

Генріх Вільгельм Крупп (1711—1760) першим звернув увагу на розвиток поблизу Ессена гірничого промислу й вирішив зайнятися цією справою. Витративши казенні гроші, він купив копальню, яку назвав на честь сина Арнольда — АК. Проте копальня не виправдала себе. Після смерті Генріха Вільгельма усе майно було розпродано на аукціоні.

Інший представник роду Круппів Фрідріх Йодокус (1706—1757) не особливо цікавився промисловими справами. Проте його дружина — Хелена-Амалія Ашерфельд (1732—1810) після смерті чоловіка вирішила розширили статки. Вона купує металургійний завод «Добра Надія». Багато інвестує у виробництво тканин та лляних виробів. У 1806 році Хелена-Амалія купила три шахти поблизу міста Верден, а після цього ще чотири. На момент смерті у 1810 році вона мала загалом 31 об'єкт нерухомості.

Багато для розвитку справи Круппів зробив онук Хелени-Амалії — Фрідріх, який у 1811 купив сталеливарний завод, а у 1819 році побудував новий. Разом з тим, Фрідріх не досить ретельно вів свої фінансові справи. Врешті-решт він практично став банкрутом.

Справжнім засновником фінансової та промислової потуги родини став син Фрідріха — Альфред Крупп. При ньому було відроджено сталеливарну фабрику, винайдено нові засоби лиття сталі, штампування. Альфред першим з Круппів зайнявся виробництвом зброї. В усіх напрямках він досяг значного успіху. Товари з емблемою «Круппи» стали всесвітньовідомими. Саме Альфред Крупп вигадав виробничий символ Круппів, що складався з трьох сплетених кілець.

Його син — Фрідріх Альфред продовжив справу батька. На його виробництвах працювало 45 тисяч робітників. Крім того, він багато уваги приділяв соціальному забезпеченню працівників. Водночас був політичним діячем — з 1893 до 1898 року обирався членом Рейхстагу, де примикав до партії Вільних консерваторів.

Донька Фрідріха Альфреда — Берта Крупп- успадкувала справу. Її чоловік — Густав фон Болен взяв прізвище свого тестя. Разом вони продовжили справу попередників. Проте фінансовий стан фірми «Крупп» сутєєво погіршився після Першої світової війни. Густава Круппа було навіть заарештовано. В цілому фірма зазначала значних збитків. Врятувало становище допомога уряду Німеччини. У 1921 році Густав Крупп стає головою Німецької промислової спілки. У 1943 році він відійшов від справ. Очолив фірму старший сина Густава — Альфрід Крупп.

Альфрід Крупп брав участь у справах промисловості нацистської Німеччини. Тому після війни — 11 квітня 1945 року — він був заарештований. До 1953 року він не мав можливості впливати чи керувати своїм виробництвом. Опісля звільнення Альфрід Крупп став відлюдькуватим, а 30 липня 1967 року помер. Він став останнім з родини Круппів. Згідно із заповітом Альфріда Круппа, все виробництво передано установі, доходи від якого спрямовуються на науково-філантропічні цілі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lothar Gall: Krupp. Berlin 2000. ISBN 3-88680-583-2 (Aktueller Forschungsstand)
  • Thomas Rother: Die Krupps: durch fünf Generationen Stahl. Bergisch-Gladbach 2003. ISBN 3-404-61516-6.