Густав Крупп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Густав Крупп
Gustav Krupp von Bohlen und Halbach
Bundesarchiv Bild 102-12331, Gustav Krupp von Bohlen und Halbach.jpg
Народився 7 серпня 1870(1870-08-07)[1]
Гаага, Нідерланди, Нідерланди
Помер 16 січня 1950(1950-01-16)[1] (79 років)
Зальцбург, Австрія
Поховання Ессен
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність банкір, дипломат, підприємець, юрист, політик
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Посада Member of the Prussian House of Lords[d]
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька народна партія
У шлюбі з Берта Крупп
Діти Альфрід Крупп, Arnold von Bohlen und Halbach[d], Клаус фон Болен унд Гальбах, Ірмгард Айленштайн, Бертольд фон Болен унд Гальбах, Гаральд фон Болен унд Гальбах, Вальдраут фон Болен унд Гальбах і Екберт фон Болен унд Гальбах
Нагороди
Королівський Вікторіанський орден
Орден Залізної Корони 2 ступеня
Орден Зірки Румунії
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Альберта (Саксонія)
Орден Корони (Пруссія)
Орден Священного скарбу Командор 1-го класу ордена Данеброг
Орден Церінгенського лева
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Червоного орла
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Меджида 1 ступеня
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Галліполійська зірка
Орден дома Гогенцоллернів
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Ґустав Крупп фон Болен унд Гальбах (нім. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach; 7 серпня 1870 — 16 січня 1950) — прусський дипломат, промисловець, глава концерну «Крупп» у першій половині XX століття.

Прізвище Крупп отримав після одруження з Бертою Крупп, дочкою Фрідріха Альфреда Круппа.

Біографія[ред. | ред. код]

Густав фон Болен унд Гальбах народився 7 серпня 1870 року в Гаазі в родині дворянина-дипломата і був названий на честь батька. У 1888 році закінчив гімназію Бісмарка, в 1893 році закінчив юридичний факультет Гейдельберзького університету. Почав дипломатичну кар'єру, працюючи в німецьких місіях у Вашингтоні, Пекіні та Ватикані.

Після одруження в жовтні 1906 року на Берті Крупп (яка з 1902 року після самогубства батька — Фрідріха Альфреда Круппа — управляла сімейною справою) увійшов до ради директорів концерну Круппа. Після укладення шлюбу, якому сприяв особисто Вільгельм II, Густав фон Болен унд Гальбах і Берта Крупп стали носити прізвище Крупп фон Болен унд Гальбах.

У 1920-х роках виступав противником нацистського руху, однак після зустрічі з Гітлером 20 лютого 1933 роки змінив свою думку і почав надавати фінансову допомогу програмі переозброєння Німеччини.

У 1931-1933 роках — голова президії Імперського союзу німецької промисловості.

У травні 1933 року Крупп фон Болен був призначений президентом «фонду Адольфа Гітлера». На підприємствах Круппа, де у величезних масштабах вироблялись танки, артилерія та інше військове спорядження, широко використовувалася праця військовополонених та в'язнів концтаборів.

У 1941 році Крупп переніс інсульт і став недієздатним, передавши фактичне ведення справ своєму синові Альфріду. У 1945 році Крупп-старший був внесений до списку обвинувачених Нюрнберзького процесу, проте міжнародна медична комісія, яка його обстежила, заявила, що за станом здоров'я він не може постати перед судом. Американський прокурор запропонував замінити Густава Круппа на лаві підсудних його сином Альфрідом, проте представники СРСР і Франції відхилили цю пропозицію. Згодом Альфрід Крупп був підсудним на одному з наступних Нюрнберзьких процесів.

Густав Крупп помер в замку Блюнбах (федеральна земля Зальцбург, Австрія) 16 січня 1950 року.

Нащадки[ред. | ред. код]

Густав Крупп із дружиною та дітьми (1928)

Шлюб з Бертою дав багато нащадків: 8 дітей, 14 онуків, правнуки...

  1. Альфрід Крупп фон Болен унд Гальбах (1907-1967)
    1. Арндт фон Болен унд Гальбах (1938-1986)
  2. Арнольд фон Болен унд Гальбах (1908-1909)
  3. Клаус фон Болен унд Гальбах (1910-1940), обер-лейтенант люфтваффе
    1. Арнольд фон Болен унд Гальбах (нар. 1939)
  4. Ірмгард фон Болен унд Гальбах (1912-1998), її перший чоловік — штурмбаннфюрер СА барон Йоганн «Ганно» Райц фон Френц (1906-1941) - загинув на території СРСР
    1. Баронеса Адельгайд Райц фон Френц (нар. 1939)
    2. Барон Рутгер Райц фон Френц (нар. 1940)
    3. Барон Зігберт Райц фон Френц (нар. 1941)
    4. Гунгільд Айленштайн (нар. 1952)
    5. Гільдбург Айленштайн (нар. 1954)
    6. Дітлінд Айленштайн (нар. 1956)
  5. Бертольд фон Болен унд Гальбах (1913-1987)
    1. Екберт фон Болен унд Гальбах (нар. 1956)
  6. Гаральд фон Болен унд Гальбах (1916-1983)
    1. Фрідріх фон Болен унд Гальбах (нар. 1962)
    2. Георг фон Болен унд Гальбах (нар. 1963)
    3. Софі фон Болен унд Гальбах (нар. 1966)
  7. Вальдраут фон Болен унд Гальбах (1920-2005)
    1. Діана Марія Томас (нар. 1944)
    2. Регіна Томас (нар. 1945)
  8. Екберт фон Болен унд Гальбах (1922-1945, під Пармою), лейтенант вермахту, потрапив в засідку, влаштовану італійськими партизанами.

Нагороди[ред. | ред. код]

Фрачник з мініатюрними копіями нагород Круппа

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Почесні звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. Heinrich, Doehle (cop. 2000). Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs: Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. Norderstedt: Patzwall. ISBN 3931533433. OCLC 67286501.  (англ.)
  3. а б Krupp von Bohlen und Halbach, Gustav — TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід). Процитовано 2018-08-30.  (нід.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Renate Köhne-Lindenlaub: Krupp, Gustav Krupp von Bohlen und Halbach. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 13, Duncker & Humblot. — Berlin, 1982. — ISBN 3-428-00194-X. — S. 138–143. (Digitalisat) (нім.)
  • Maria Keipert (Red.): Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 1: Johannes Hürter: A–F. Schöningh. — Paderborn: u. a., 2000. — ISBN 3-506-71840-1. — S. 210 f. (нім.)
  • Friedrich Hiller von Gaertringen (Hrsg.): Die Hassell-Tagebücher 1938–1944. — Berlin, 1989. — S. 351. (нім.)
  • Dietrich Eichholtz: Geschichte der deutschen Kriegswirtschaft, Band 2. — Berlin, 1985. — S. 544. (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]