Кузнєцов Микола Леонтійович
| Кузнєцов Микола Леонтійович | |
|---|---|
| рос. Кузнецов, Николай Леонтьевич | |
 | |
| Народження | 24 грудня 1909 Волгоград, Російська імперія |
| Смерть | 12 грудня 1966 (56 років) Волгоград, СРСР |
| Країна |  СРСР |
| Приналежність | СРСР |
| Рід військ | Піхота |
| Освіта | Школа фабрично-заводського учнівства, школа ФЗУ |
| Роки служби | 1931-1946 (з перервою) |
| Звання |  Капітан |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Нагороди |      |
Кузнєцов Микола Леонтійович (рос. Кузнецов, Николай Леонтьевич 24 грудня 1909 — 12 грудня 1966) — капітан Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Микола Кузнєцов народився 24 грудня 1909 року в Царицині (зараз — Волгоград). Після закінчення семи класів школи і школи фабрично-заводського учнівства працював слюсарем на заводі «Червоний Жовтень». У 1931-1934 роках проходив службу в РСЧА. У 1941 році Кузнєцов повторно був призваний в армію. З серпня того ж року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. У 1943 році він закінчив командно-штабні курси[1].
До квітня 1945 року капітан Микола Кузнєцов командував 3-м стрілецьким батальйоном 1052-го стрілецького полку 301-ї Стрілецької Дивізії 9-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час боїв у Німеччині. 14 квітня 1945 року в бою під населеним пунктом Гольцов на північний схід від Зелова батальйон Кузнєцова успішно прорвав 5 ліній німецької оборони. У ніч з 16 на 17 квітня під час бою за місто Гузов батальйон Кузнєцова увірвався в замок і очистив його, після чого поставив над ним Червоний Прапор. 18 квітня батальйон успішно переправився через Одер і відбив ряд контратак противника. У бою на західній околиці міста Буккова Кузнєцов отримав важке поранення[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому мужність і героїзм» капітан Микола Кузнєцов нагороджений званням Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 6719[1].
У 1946 році Кузнєцов був звільнений в запас. Повернувся до Волгограда, працював в органах МВС СРСР. Помер 12 грудня 1966 року[1].
Був також нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, низкою медалей[1].
На честь Кузнєцова названа вулиця у Волгограді[1].
- Медаль Золота Зірка
- Орден Леніна
- Орден Червоного Прапора
- Орден Олександра Невського (СРСР)
- Орден Вітчизняної війни
- Орден Червоної Зірки
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Антонов В. С. Путь к Берлину. М,: Наука, 1975.
- Волгоградцы — Герои Советского Союза. Волгоград, 1968.
- Герои Отечества. Москва, 2004.
- Прописаны в Волгограде навечно. — Волгоград: Нижн.-Волж. кн. изд., 1975.
- Бондаренко А. С., Бородин А. М. и др. Николай Леонтьевич Кузнецов // Герои-Волгоградцы / Вст. А. С. Чуянов. — Волгоград: Нижне-Волжское книжное издательство, 1967. — С. 199. — 471 с. — 25 000 экз.