Батальйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стандартне позначення батальйону в НАТО

Батальйо́н (італ. Battaglione від італ. Battaglia — загін; та фр. Bataillon від фр. Bataille — битва, бій) або курінь — основний тактичний підрозділ у сухопутних військах, повітряно-десантних військах та частинах морської піхоти, що входить до складу полку, бригади. Батальйон складається з декількох рот і окремих чот. В залежності від національних особливостей військової організації чисельність батальйону на сучасному етапі коливається в межах від 400 до 800 осіб.[1]

Формування відповідного рівня у артилерії називається дивізіон. Батальйон є найменшим підрозділом, що має власний штаб.

Початково цей термін означав чверть баталії (шикування пікінерів квадратом 100×100, що утворює «ліс пік»), який поділений на чотири менших квадрати з метою зменшення втрат від артилерії.

Може бути структурним підрозділом як у полку, так і у з'єднанні.

У випадку, коли батальйон входить до складу полку і таких однотипних батальйонів у полку декілька, йому присвоюється порядковий номер за внутрішньою нумерацією — 1-й механізований батальйон, 3-й парашутно-десантний батальйон і т. д. У випадку, якщо батальйон входить до складу з'єднання або об'єднання — у дивізію/корпус/армію[ru]/флот — такий батальйон є окремим і має статус військової частини. І у його повній назві присутній прикметник «окремий». Приклад — 783-й окремий розвідувальний батальйон (військова частина № 53336)[2].

Бригада у ЗС СРСР/ЗС Росії/ЗС України/ЗС Білорусі може бути, у залежності від конкретного випадку, або з'єднанням, або військовою частиною. У першому випадку батальйони, що входять до його складу, іменуються окремими — наприклад, 200-та окрема мотострілецька бригада або 58-ма окрема автомобільна бригада[ru]. У другому випадку батальйони, що складають бригаду, мають внутрішню нумерацію без прикметника окремий, наприклад, 56-та окрема десантно-штурмова бригада або 19-та окрема мотострілецька бригада.

Тимчасово сформований батальйон, військовослужбовці якого зібрані для вирішення будь-якої задачі з різних підрозділів полку/бригади або з різних частин, називається зведеним батальйоном.

Історія[ред.ред. код]

Спочатку термін батальйон означав певний порядок побудови військ (сил) для бою (битви).

В 14-15 ст. назва батальйон стосувалася великої групи піхоти або кінноти, побудованої для бою зімкнутим квадратом.

У 17 столітті цей бойовий порядок розчленувався на складові частини різного розміру (катерви, терції), які стали називатися батальйонами. Їхній склад був непостійний (від 1 до 10 тис. бійців).

Наприкінці 17 століття батальйон отримав більш постійний склад (від 800 до 1000 бійців).

На початку 20-го століття стрілецький (піхотний) батальйон складався з 3—4 стрілецьких, кулеметної і мінометної рот, легкої артилерійської батареї і чот: зв'язку, постачання та санітарного.

Розвиток воєнної техніки протягом 20 століття привів до організації батальйонів в інших родах війська та спеціальних військах.

Приклади структури батальйону[ред.ред. код]

Мотострілецький (механізований) батальйон[ред.ред. код]

Структура мотострілецького батальйону мотострілецького (танкового) полку мотострілецької (танкової) дивізії Радянської армії:

  • штаб батальйону
  • рота управління
  • три мотострілецькі роти
  • мінометна батарея
  • гранатометна рота
  • рота матеріального постачання
  • рота технічного забезпечення
  • батальйонний медичний пункт.

Ця структура мала варіанти, що значно відрізнялися від базового. Найперше це залежало від бойової техніки на озброєнні батальйону. У кінці 1980-их років це могли бути бойові машини піхоти БМП-1, БМП-2, або бронетранспортери БТР-60ПБ, БТР-70, БТР-80.

До батальйону також входила протитанкова рота на БТР, озброєна станковими протитанковими гранатометами СПГ-9М «Спис» або, пізніше, ПУ ПТКР «Метис».

В батальйонах, що вели бойові дії в Афганістані входила також розвідувальна рота, а медичний пункт розгортався на базі медично-санітарної роти.

Значно могло відрізнятися озброєння мінометної батареї. За штатом це були 6 82-мм мінометів 2Б14-1 «Піднос» та 3 82-мм автоматичні міномети 2Б9 «Волошка». Але найкращі батальйони оснащували 120-мм мінометами 2С12 «Сани», чи навіть самохідними артилерійськими установками 2С9 «Нона-С».

Механізований батальйон[ред.ред. код]

Структура механізованого батальйону механізованої (танкової) бригади окремого армійського корпусу:

  • штаб батальйону
  • рота управління і зв'язку
  • три мотострілецьких роти
  • танкова рота
  • (гаубична) самохідна артилерійська батарея
  • зенітно-ракетна рота
  • розвідувальна рота
  • рота матеріально-технічного забезпечення
  • медично-санітарна рота.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Моісеєв[ru], Михайло (1990). Советская Военная Энциклопедия в 8-ми томах (2-е издание). Том 2. статья «Батальон». Москва: Военное Издательство. с. 404. ISBN 5-203-00298-3. 
  2. Бешкарев Александр Иванович (18/08/2016). Перечень советских воинских частей. http://artofwar.ru/. Процитовано 1 вересня 2016. 

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]