Кутузов Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кутузов Іван Іванович
Народився 28 травня 1885(1885-05-28)
село Новосілки Гжатського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація
Помер 16 серпня 1937(1937-08-16) (52 роки)
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія ВКП(б)

Іван Іванович Кутузов (28 травня 1885(18850528), село Новосілки Гжатського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація — розстріляний 16 серпня 1937, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний, партійний і профспілковий діяч, голова ЦК Всеросійської спілки текстильників. Член ЦК РКП(б) з березня 1921 по березень 1922 року. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК РКП(б) з 28 травня 1921 по 27 березня 1922 року. Кандидат у члени президії ВЦВК у 1919—1920 роках, член президії ВЦВК у 1920—1925 роках. Кандидат у члени президії ЦВК СРСР у 1924—1927 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 16 (28) травня 1885 року в селянській родині. Батько працював чорноробом. У 1898 році закінчив два класи сільської школи в Гжатському повіті Смоленської губернії.

З лютого 1899 по лютий 1901 року працював у Москві хлопчиком галантерейного магазину, з лютого 1901 по січень 1902 року — хлопчиком ковбасного магазину. З січня 1902 по травень 1903 року розносив газети в Москві. У червні 1903 — грудні 1904 року — розсильний паперового магазину та палітурної майстерні в Москві. У грудні 1904 — жовтні 1905 року — пакувальник книжкового магазину Путілова в Москві. З жовтня 1905 по січень 1906 року — робітник та повар нелегальної їдальні в Москві. З лютого по травень 1906 року працював у господарстві матері в рідному селі Новосілки.

У травні 1906 — вересні 1908 року — робітник трикотажної фабрики Кирилова в Москві.

У революційному русі брав участь із 1906 року. Один із організаторів профспілки мануфактуристів Москви. У 1908 році був заарештований, незабаром звільнений. З вересня по грудень 1908 року — безробітний в Москві.

У грудні 1908 — червні 1910 року — робітник-фарбувальник текстильної фабрики Діслен у Москві. У червні 1910 — березні 1917 року — робітник-фарбувальник текстильної фабрики Хіщина у Москві.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

У 1917 році обраний членом Московської ради. З березня 1917 по березень 1918 року був головою Московської обласної спілки мануфактуристів (текстильників), членом Бюро Всеросійської спілки текстильників.

У березні 1918—1920 роках — голова ЦК спілки текстильників. З 1920 по 1921 рік належав до «робітничої опозиції». Працював у ВЦВК і в Організаційному бюро ЦК РКП(б).

У жовтні 1922 — травні 1926 року — голова ЦК Всеросійської спілки текстильників, член президії ВЦСПС.

У 1927—1937 роках — у Президії ЦВК СРСР: з 1929 по 1936 рік — голова комісії Президії ВЦВК із надання громадянства РРФСР і позбавлення його, з травня 1930 по грудень 1936 року був головою Центральної комісії сприяння державному кредиту та ощадній справі при Президії ВЦВК. Також працював у Комісії з боротьби з дитячою злочинністю та в Бюджетній комісії. З 1936 по 24 червня 1937 року — голова Нагородної комісії Президії ВЦВК.

24 червня 1937 року заарештований органами НКВС, 16 серпня 1937 року засуджений до страти, розстріляний того ж дня.

Посмертно реабілітований 31 грудня 1955 року. У січні 1956 посмертно відновлений і членах КПРС.

Праці[ред. | ред. код]

  • У країні «його величності»: Листи та нотатки про Англію російського робітника дипломата. М.: ЦК Союзу текстильників, 1924.
  • Як повинні працювати комісії сприяння кредиту та ощадній справі. М.: Держфіндат СРСР, 1931.
  • Червона книга ударників фінансового фронту. М.: Власть советов, 1932.
  • Реалізація позики — бойове завдання комсодів. М.: Власть труда, 1932.
  • Як мають працювати комісії сприяння кредиту та ощадній справі. М.: Власть советов, 1933.
  • Комсоди у боротьбі за зразкову ощадну касу. М.: Власть советов, 1933.
  • Преміювання найкращих ударників фінансового фронту. М.: Власть советов, 1933.
  • Робота громадського інструктора з держкредиту та ощадної справи. М.: Власть советов, 1933.
  • Жінки у боротьбі за позику та залучення вкладів у ощадкаси. М.: Власть советов, 1934.
  • Завдання сільських комсодів та ощадкас. М.: Власть советов, 1934.
  • Комсоди — на обслуговування позикоутримувачів та вкладників. М.: Держфіндат, 1934.
  • Пам'ятка члена комсоду та громадського інструктора. М.: Власть советов, 1934.
  • За реалізацію позики третього року другої п'ятирічки. М.: Власть советов, 1935.
  • За зміцнення фінансової бази соціалізму: Збірник законодавчих та інструктивних матеріалів щодо роботи комісій сприяння держкредиту та ощадній справі. М.: Власть советов, 1935.
  • Комсоди та ощадкаси у боротьбі за зміцнення фінансової бази соціалістичного будівництва. М.: Власть советов, 1935.
  • Комсоди — організатори колективного страхування життя трудящих. М.: Власть советов, 1935.
  • Організація обліку, розгляду скарг та клопотань осіб, позбавлених виборчих прав. М.: Власть советов, 1935.
  • Чергові завдання комсодів: Пам'ятка для комсодів. М.: Власть советов, 1935.
  • Пам'ятка комсодам з колективного страхування життя трудящих (До конкурсу комсодів і страх. апарату) / Під ред. І. І. Кутузова. М.: Власть советов, 1935.
  • Робота громадського інструктора з держкредиту та ощадної справи. Горький: Філія Горкполіграфа, 1935.
  • Комсоди та завдання добровільного колективного страхування життя трудящих. М.: Власть советов, 1936.
  • Нова позика та завдання комсодів. М.: Власть советов, 1936.
  • Організація роботи комсодів. М.: Власть советов, 1936.
  • Організація роботи комсодів. Міллерово: Більшовицький шлях, 1936.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]