Кхіеу Сампхан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кхіеу Сампхан
кхмер. ខៀវសំផន
Кхіеу Сампхан кхмер. ខៀវសំផន
Кхіеу Сампхан під час суду у 2009 році

Прем'єр-міністр Камбоджі
Час на посаді:
4 квітня 1976 — 14 квітня 1976
Попередник Пенн Нут
Наступник Пол Пот

Голова Державної Ради Демократичної Кампучії
Час на посаді:
11 квітня 1976 — 7 січня 1979
Попередник Нородом Сіанук
Наступник Генг Самрін

Народився 27 липня 1931(1931-07-27) (86 років)
Свайрієнг,
Франція Французький Індокитай (зараз територія Камбоджі)
Громадянство Камбоджа Камбоджа
Освіта Університет Монпельє
Політична партія Комуністична партія Кампучії
Батько Кхіеу Лонг
Мати Пор Конг
Дружина Со Сочеат
Релігія буддизм

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Кхіеу Сампхан (кхмер. ខៀវសំផន) — один з лідерів руху «червоних кхмерів» («брат номер п'ять»), обіймав посаду Голови президії (формального глави держави) «Демократичної Кампучії» в 1976—1979 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в провінції Свайріенг старшим з п'яти дітей в родині місцевого судді, має китайсько-кхмерське походження. У дитячі роки втратив батька, заарештованого і засудженого за корупцію, виріс на утриманні матері, яка торгувала овочами і фруктами в провінції Кампонгтям.

З 1954 року навчався в Парижі, де в 1959 році захистив докторську дисертацію з економіки (тема дисертації — «Економіка і промисловий розвиток Камбоджі»). Там же познайомився з Пол Потом, Ієнг Сарі, Ху Німом і іншими майбутніми лідерами «червоних кхмерів» (пізніше дві сестри Кхіеу Сампхана стали дружинами Пол Пота та Ієнг Сарі), був одним із засновників і генеральним секретарем організації камбоджійських студентів.

Після повернення в 1959 році на батьківщину став викладачем Пномпеньского університету і продовжив політичну діяльність, очоливши Народну партію («Прачеачон»), що об'єднала молодих радикальних інтелектуалів. У 1960 році був вперше заарештований. У 1962 році обраний до парламенту країни і одночасно призначений міністром економіки, однак через 8 місяців звільнений з цієї посади через розбіжності з правителем країни принцом Сіануком. Пізніше був заарештований за свою революційну діяльність. У 1966 році, будучи популярним в країні, знову обраний до парламенту. Однак Сіанук, звинуватив свого колишнього міністра в «розпалюванні революції» після повстання в провінції Баттамбанг, та наказав знову заарештувати його і засудити до смертної кари. Однак Сампхану вдалося втекти і приєднатися до партизанського руху «червоних кхмерів».

Після перевороту 1970 року і приходу до влади уряду Лон Нола очолив Народну Армію Камбоджі, яка через 5 років домоглася перемоги над правлячим режимом, а також став заступником прем'єр-міністра Пенн Нута і міністром оборони уряду у вигнанні (проте при цьому підпорядковувався вказівкам Пол Пота).

Виступаючи ідеологом, він, зокрема, говорив: «Нам треба придушити тягу інтелігенції до західного способу життя. Інтелігенції як такої взагалі бути не повинно. Її представники будуть займатися суспільною працею, жити спільно і вчитися у народу».

З 1976 року голова Президії Демократичної Кампучії — формально глава держави.

Після поразки у війні з В'єтнамом в 1979—1982 роках був міністром закордонних справ «коаліційного уряд у вигнанні», що представляв Камбоджу в ООН (в 1982 році на цій посаді його змінив не настільки одіозний Сон Санн). У 1985 році став офіційним наступником Пол Пота як глава руху «червоних кхмерів». Формально очолював Партію Демократичної Кампучії і Камбоджійську партію національної єдності — політичні структури «Червоних кхмерів» 1980-х і 1990-х років (перша партія декларувала своєю ідеологією демократичний соціалізм, друга — ліберальну демократію).

В кінці січня 1994 року оприлюднив так зване «Звернення до співгромадян». У цьому документі він стверджував, що новообрана влада в країні незаконна, і закликав її скинути. У липні 1994 Кхіеу Сампхан був оголошений главою підпільного Тимчасового уряду національної єдності і національного порятунку Камбоджі, який перебував в контрольованому полпотівцями Пайліні.

У 1997 році разом з Нуон Чеа відсторонив Пол Пота з усіх посад і віддав його суду за «зраду революції» (засуджений до «довічного арешту»). Створив і очолив Кхмерську партію національної солідарності. Виступав з жорсткою критикою «в'єтнамських комуністів і їхніх маріонеток». Підтримував Нородом Ранаріта в протистоянні з Хун Сеном, але не зміг надати йому суттєвої допомоги в збройному конфлікті липня 1997 .

У 1998 році разом з Нуон Чеа здався камбоджійській владі, проживав на самоті в контрольованому «червоними кхмерами» регіоні на кордоні з Таїландом. У 2007 році, дізнавшись про арешт за військові злочини колишньої правої руки Пол Пота Ієнг Сарі і його дружини переніс серцевий напад, незабаром після звільнення з лікарні заарештований за звинуваченням у злочинах проти людяності.

З квітня 2008 року його справу розглядав спеціальний суд (засідання почалися 27 червня 2011 року) разом з Ієнг Сарі (помер в березні 2013 року), його дружиною, колишнім міністром Ієнг Тіріт (з 2012 хвора хворобою Альцгеймера) і Нуон Чеа. 7 серпня 2014 засуджений спеціальним судом до довічного ув'язнення.

Автор книги "Роздуми про історію Камбоджі до ери Демократичної Кампучії " («Reflection on Cambodian History Up to the Era of Democratic Kampuchea»), що вийшла в 2007 році, в якій відстоював свій внесок в боротьбу за соціальну справедливість і національний суверенітет країни і заперечував відповідальність за злочини «червоних кхмерів».

Література[ред.ред. код]

  • Barron, John and Paul, Anthony; Murder of a gentle land: the untold story of a Communist genocide in Cambodia, Reader's Digest Press, 1977, ISBN 088349129X
  • Esterline, John H. and Mae H., «How the dominoes fell»: Southeast Asia in perspective, University Press of America, 1990, ISBN 081917971X


Камбоджа Це незавершена стаття про особу Камбоджі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.