Кшиштоф Пекарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кшиштоф Пекарський
Народився між 1601 та 1603
Пекар
Помер 1672
Берестя
Громадянство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність перекладач, письменник
Посада воєвода Берестейський
Термін 1668—1672 роки
Попередник Мельхіор Станислав Савицький
Наступник Стефан Курч
Конфесія католицтво
Рід Пекарські
У шлюбі з Софія Оржешковна
Діти 1 донька
Герб

Кшиштоф Пекарський (*Krzysztof Piekarski, між 1601 та 16031672) — державний та військовий діяч Речі Посполитої, перекладач, письменник-полеміст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з польської шляхетської родини Пекарський гербу Топор. Здобув гарну освіту, здобув знання з риторики, чудово вивчив італійську мову. Водночас замолоду обрав військову кар'єру. Був зброєносцем у польсько-московській війні 1617—1618 років. Як кіннотник спочатку був учасником у битві при Хотині 1621 року. Потім брав участь у польсько-московській війні 1632—1634 років, війни зі Швецією (прусська кампанія).

Осів у Берестейському повіті, де обіймав посади підчашого (1639—1651 роки), войського (1651—1658 роки), підкоморія (1658—1667 роки). Брав участь у боротьбі проти шведських та трансильванських військ під час так званого Шведського потопу.

1667 році призначається каштеляном Берестя, а у 1668 році після загибелі свого зятя — Мельхіора Станислава Савицького — воєводою берестейським. Втім мешкав переважно у селі Вітуліно. Помер на цій посаді у 1672 році.

Творчість[ред. | ред. код]

Займався переважно перекладання творів італійських письменників й драматургів Франческо Адреіні, Джовано Фраческо Лоредано, Федеріко Маліпьєро.

Склав твір «Мета чесноти не та, на яку покладають надії Макіавеллі і інші політики його вишколята» (Варшава, 1662 рік), в якому виступив з критикою ідей маккіавелізму.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Софія Оржешковна

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Julian Krzyżanowski, Historia literatury polskiej, wyd. PIW, Warszawa 1979
  • J. Miszalska «Kolloander wierny» i «Piękna Dianea». Polskie przekłady włoskich romansów barokowych, Kraków 2003