Кінотеатри Чернігова
Вперше кінотеатр у Чернігові з'явився у 1907 році й одразу завоював популярність у чернігівців. Через це вже наступного року в місті було кілька кінотеатрів. За радянської влади зберегли два дореволюційні театри, а у другій половині XX століття їх замінили кількома новими.
Станом на 2021 року в місті діє один кінотеатр — «Multiplex» у ТРЦ «Hollywood».
Дореволюційна доба[ред. | ред. код]
Наприкінці січня 1897 року у міському театрі з допомогою апарата Люм'єра вперше крутили «живі картинки». В антракті грав оркестр, а квиток до сінематографу коштував від півтора до 7 рублів.
Однак перший кінотеатр з'явився тільки у 1907 році. Він називався «Синематографъ-Иллюзіонъ» і знаходився у дерев'яному будинку по вулиці Шосейній (нині проспект Миру). Власник кінотеатру, окрилений успіхом і прибутками, через кілька років звів нове двоповерхове приміщення під кінотеатр, який відтепер називався «Наука і життя», хоч старожилам Чернігова він був відомий як кінотеатр Раковського. Він був збережений за радянської влади, але під офіційною назвою — «Перший радянський кінотеатр». Кінотеатр працював до початку німецько-радянської війни, а двоповерхова будівля збереглася понині.
Майже водночас із «Синематографъ-Иллюзіоном», на протилежному боці Шосейної вулиці з'явився кінотеатр «Люксъ», а у 1910 році на розі Шосейної і Богоявленської (нині вулиця Шевченка) з'явився кінотеатр «Мираж». Крім того, є згадки про кінотеатри «Штремеръ» і «Экспрессъ».
Гліб Лазаревський, у спогадах про Михайла Коцюбинского, приділив увагу кінематографу в Чернігові:
Головною розвагою тоді у Чернігові було кіно, що допіру з'явилося. Михайло Михайлович дуже любив кіно, передбачав йому блискуче майбутнє. Майже на кожній прем'єрі я бачив Михайла Михайловича, здебільшого з дружиною. Ми уклонялися один одному і з захопленням дивилися на екран, де під звуки розбитого піаніно примітивно смішив людність Макс Ліндер, хвилювали Франческа Бертіні, Віра Холодна, Володимир Максимов…
Радянський період[ред. | ред. код]
По встановленні радянської влади лишили два кінотеатри — вже згадані «Перший радянський» і «Міраж».
У 1935 році відкрили найбільший кінотеатр «Комсомольський» — на 500 місць.
Кінотеатр імені М. О. Щорса[ред. | ред. код]
.jpg)
Водночас почали будівництво кінотеатру імені М. О. Щорса на 450 місць. Його було завершено у 1939 році і 10 серпня відбулось урочисте відкриття. Першим фільмом, який показали чернігівцям, була стрічка українського режисера Ігоря Савченка «Вершники» за однойменним твором Юрія Яновського. У наступні дні демонстрували фільм Олександра Довженка «Щорс», що знімали на Чернигівщині.
У роки війни кінотеатр був майже повністю зруйнований (вцілів фасад). Його відновили у 1947 році. І відтоді кінотеатр на деякий час став єдиним центром культурного життя міста. У 1950-ті роки, окрім показу фільмів, тут проводили концерти духового оркестру і вечірні танці. Кінотеатр надовго став місцем побачень і зустрічей.
З 1958 року у кінотеатрі з'явилося широкоформатне кіно, а після реконструкції 1962 року до Блакитної зали додали Червону (на 560 місць) і Круглу (на 70 місць). Будівля кінотеатру була місцем проведення концертів духового оркестру та вечірніх танців. У повоєнні роки і до 1971 року — відкриття кінотеатру «Жовтень» на вулиці Гагаріна — кінотеатр був єдиним у Чернігові.
1993 року повністю згоріла Блакитна зала, 1995 року будівля була знову реконструйована.
У 2017 році кінотеатр було закрито[1], з того часу у будівлі розміщується Чернігівський обласний молодіжний центр.
27 лютого 2022 року будівля була сильно пошкоджена (частина зруйнована) ракетним ударом російських військ під час облоги міста в ході російського вторгнення в Україну[2].
Дрібні кінотеатри післявоєнної доби[ред. | ред. код]
У 1945 році на Валу, за теперішнім історичним музеєм, було збудовано дерев'яний літній кінотеатр «Десна». 7 листопада 1960 року відкрили кінотеатр на 352 місця (архітектор Ю. Кушніренко) імені Довженка на П'яти кутах. У 1971 році — кінотеатр «Жовтень» на Старій Подусівці.
У 1970-ті роки завод Чернігівський завод спеціального автотранспорту почав випуск пересувних кінотеатрів на базі автобуса АСЧ-03, котрі відправляли по сільський місцевості і підприємствах міста.
У приміщенні Кінотеатру імені Довженка нині розташовано ляльковий театр. Кінотеатр «Жовтень» з 1990-х років здавали в оренду, а потім закинули. Літній театр на Валу згорів у 1998 році.
Кінотеатр «Дружба»[ред. | ред. код]
«Дружбу» збудували у 1975 році. У 1998 році він був закритий. А з 2001 року кінотеатр відновлено.
З 22 березня 2012 року кінотеатр почав демонстрацію фільмів у новому цифровому 2D та 3D форматах.
У 2014 році ставилося питання банкрутства і закриття кінотеатру. 27 січня 2016 року відбувся останній сеанс кінотеатру і він був закритий. Після цього підприємство було передано на баланс «Чернігівкіно» і сеанси з 5 лютого було відновлено[3].
Кінотеатр зачинено 2 вересня 2019 року[4].
Кінотеатр «Побєда»[ред. | ред. код]
У 1985 році збудували останній кінотеатр — «Победа» — на розі вулиці Рокосовського і вулиці Шевченка. Кінотеатр мав три зали. Назву дали на честь сорокової річниці перемоги над німецькими загарбниками.
З 2012 року як кінотеатр не функціонує.
XXI століття[ред. | ред. код]
У вересні 2015 році в Чернігові відкрився ТРЦ «Hollywood». В ньому знаходиться кінотеатр мережі «Multiplex», що має 6 залів[5]. Нині він є єдиним діючим кінотеатром у місті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Помилка на мільйони. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
- ↑ Chernihiv regional youth centre (Cinema named after Shchors). Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ Кінотеатр «Дружба» у Чернігові знову буде [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.], Garmata.tv, 4 лютого 2016
- ↑ Кінотеатр «Дружба» у Чернігові закрили. Що буде на його місці новий власник не каже. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
- ↑ Multiplex | Hollywood. Процитовано 31 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сапон В. А тепер ляльки в кінотеатрі // Деснянська правда. — 22 жовтня 2009. — № 109 (27940). — С. 8.
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицького — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. — С. 313—314.