Кінцеве устаткування лінії зв'язку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кінцеве обладнання лінії зв'язку, апаратура каналу зв'язку (АКЗ), термінал; англ. DCE - Data Communication Equipment, Data Carrier Equipment - устаткування, яке перетворює дані, сформовані кінцевим обладнанням в сигнал для передачі по лінії зв'язку і здійснює зворотне перетворення.

Прикладами DCE є модеми, термінальні адаптери мереж ISDN, оптичні модеми, пристрої підключення до цифрових каналів. Звичайно DCE працює на фізичному рівні, відповідаючи за передачу і прийом сигналу потрібної форми і потужності у фізичне середовище.

Апаратура користувача лінії зв'язку, що виробляє дані для передачі по лінії зв'язку і, що підключається безпосередньо до апаратури передачі даних, узагальнено зветься закінчене устаткування даних (DTE — Data Terminal Equipment). Прикладом DTE можуть служити комп'ютери чи маршрутизатори локальних мереж. Цю апаратуру не включають до складу лінії зв'язку.

Поділ устаткування на класи DCE і DTE у локальних мережах є досить умовним. Наприклад, адаптер локальної мережі можна вважати як приналежністю комп'ютера, тобто DTE, так і складовою частиною каналу зв'язку, тобто DCE.

Проміжна апаратура звичайно використовується на лініях зв'язку великої довжини. Проміжна апаратура вирішує дві основні задачі:

  • поліпшення якості сигналу;
  • утворення постійного складеного каналу зв'язку між двома абонентами мережі.

У локальних мережах проміжна апаратура може зовсім не використовуватися, якщо довжина фізичного середовища — чи кабелів радіоефіру — дозволяє одному мережному адаптеру приймати сигнали безпосередньо від іншого мережного адаптера, без проміжного посилення. У іншому випадку застосовуються пристрої типу повторювачів і концентраторів.

У глобальних мережах необхідно забезпечити якісну передачу сигналів на відстані в сотні і тисячі кілометрів. Тому без підсилювачів сигналів, установлених через визначені відстані, побудувати територіальну лінію зв'язку неможливо. У глобальній мережі необхідна також і проміжна апаратура іншого роду — мультиплексори, демультиплексори і комутатори. Ця апаратура вирішує другу зазначену задачу, тобто створює між двома абонентами мережі складений канал з відрізків фізичного середовища, що не комутуються - кабелів з підсилювачами. Важливо відзначити, що мультиплексори, демультиплексори і комутатори утворять складений канал на довгостроковій основі, наприклад на місяць чи рік, причому абонент не може впливати на процес комутації цього каналу — ці пристрої керуються по окремих входах, абоненту недоступним. Наявність проміжної комутаційної апаратури рятує творців глобальної мережі від необхідності прокладати окрему кабельну лінію для кожної пари вузлів мережі, що з'єднуються. Замість цього між мультиплексорами і комутаторами використовується високошвидкісне фізичне середовище, наприклад волоконно-оптичний чи коаксіальний кабель, по якому передаються одночасно дані від великого числа порівняно низько швидкісних абонентських ліній. А коли потрібно утворити постійне з'єднання між якими-небудь двома кінцевими вузлами мережі, що знаходяться, наприклад, у різних містах, то мультиплексори, комутатори і демультиплексори набудовуються оператором каналу відповідним чином. Високошвидкісний канал звичайно називають ущільненим каналом.

Аналогові і цифрові лінії зв'язку[ред.ред. код]

Проміжна апаратура каналу зв'язку прозора для користувача, він її не помічає і не враховує у своїй роботі. Для нього важливі тільки якість отриманого каналу, що впливає на швидкість передачі дискретних даних. У дійсності ж проміжна апаратура утворює складну мережу, що називають первинною мережею, тому що сама по собі вона ніяких високорівневих служб (наприклад, файлової чи передачі голосу) не підтримує, а тільки є основою для побудови комп'ютерних, телефонних чи інших мереж.

В залежності від типу проміжної апаратури всі лінії зв'язку поділяються на аналогові і цифрові. В аналогових лініях проміжна апаратура призначена для посилення аналогових сигналів, тобто сигналів, що мають безупинний діапазон значень. Такі лінії зв'язку традиційно застосовувалися в телефонних мережах для зв'язку АТС між собою. Для створення високошвидкісних каналів, що мультиплексують низько швидкісні аналогові абонентські канали, при аналоговому підході звичайно використовується техніка частотного мультиплексування (Frequency Division Multiplexing, FDM).

У цифрових лініях зв'язку сигнали, що передаються мають кінцеве число станів. Як правило, елементарний сигнал, тобто сигнал, переданий за один такт роботи передавальної апаратури, має 2 чи 3 стани, що передаються в лініях зв'язку імпульсами прямокутної форми. За допомогою таких сигналів передаються як комп'ютерні дані, так і оцифрована мова і зображення. У цифрових каналах зв'язку використовується проміжна апаратура, що поліпшує форму імпульсів і забезпечує їх ресинхронізацію, тобто відновлює період їхнього проходження. Проміжна апаратура утворення високошвидкісних цифрових каналів (мультиплексові, демультиплексори, комутатори) працює за принципом тимчасового мультиплексуования каналів (Time Division Multiplexing, TDM), коли кожному низько швидкісному каналу виділяється визначена частка часу (тайм-слот чи квант) високошвидкісного каналу.

Апаратура передачі дискретних комп'ютерних даних по аналогових і цифрових лініях зв'язку істотно відрізняється, тому що в першому випадку лінія зв'язку призначена для передачі сигналів довільної форми і не пред'являє ніяких вимог до способу представлення одиниць і нулів апаратурою передачі даних, а в другому — усі параметри переданих лінією імпульсів стандартизовані. Іншими словами, на цифрових лініях зв'язку протокол фізичного рівня визначений, а на аналогових лініях — немає.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]