Лайош Балажович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лайош Балажович
угор. Balázsovits Lajos
Дата народження 4 грудня 1946(1946-12-04)[1]
Місце народження Надьканіжа, Nagykanizsa Districtd, Зала[d], Угорське королівство
Дата смерті 19 липня 2023(2023-07-19)[2][3] (76 років)
Місце смерті Будапешт, Угорщина[3]
Громадянство  Угорщина
Alma mater Університет театрального та кінематографічного мистецтва (1969)
Професія кіноактор, актор, театральний режисер
Заклад Madách Theatred, Театр комедії, Mafilmd, Madách Theatred і Játékszínd
Нагороди премія імені Бела Балажа (1982)
IMDb ID 0051365
CMNS: Лайош Балажович у Вікісховищі
Кадр із фільму «Міларепа» (1974), в якому знявся Балажович

Лайош Балажович (Балажовіц) (угор. Balázsovits Lajos; (4 грудня 1946(1946-12-04), Надьканіжа, Зала[d] — 19 липня 2023(2023-07-19), Будапешт) — угорський актор.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1965—1969 роках Лайош Балажович навчався в Академії театру та кіно у Будапешті . У 1968 році дебютував у кінематографі у картині Кароя Макка «Перед богом і людьми». Найбільшу популярність акторові принесли ролі у фільмах Міклоша Янчо: «Світлі вітри» (1968), « Червоний псалом» (1972), «Електра, любов моя» (1974) й особливо «Приватні пороки, суспільні чесноти» (1976) та «Угорська рапсодія» (1979), де Балажович виконав головні ролі. Надалі знімався у телесеріалах, фільмах для дітей та юнацтва. Грав також у різних театрах Будапешта — серед іншого виконав роль Йосипа Сталіна в інсценуванні роману Анатолія Рибакова «Діти Арбата». З 1990-х років виступав як театральний режисер.

Помер 19 липня 2023 року в угорській столиці Будапешті[4].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Elhunyt Balázsovits Lajos — 2023.
  3. а б Nemzeti Színház – Balázsovits Lajos
  4. Умер актер из "Горя от ума", "Гранатового браслета" и "Детей Арбата" Лайош Балажович. Российская газета (рос.). 20 липня 2023. Процитовано 23 липня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]