Італійський хорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Італійський хорт — елегантний та витончений собака невеликих розмірів декоративної породи.

Історія походження породи[ред.ред. код]

Катерина II на прогулянці в Царськосільському парку. Зліва зображено італійського хорта. (худ. В. Л. Боровиковский. 1794 р.)

Маленький італійський хорт походить від грейхаундів, які жили ще в Стародавньому Єгипті поряд із фараонами. Віднайдення численних зображень цих собак на вазах і чашах підтверджують, що італійські хорти пройшли шлях через Лаконію (Греція) й на початку V століття до нашої ери дісталися Італії.

У Стародавньому Римі порода здобула чималу популярність: собак купали, душили парфумами, надавали їм окреме місце на шовкових подушках.

Зображення маленьких хортів також було віднайдено в Помпеях.

Найбільшої популярності порода досягла в епоху Відродження в будинках багатих італійців, наприклад при Медічі. Витончених італійських хортів часто можна побачити на полотнах великих майстрів живопису. Згодом порода стала популярною при королівських дворах: британської королеви Вікторії, російської імператриці Катерини II. Крім того, італійський хорт увесь час супроводжував прусського короля Фрідріха Великого. Існує навіть історія, в якій розповідається про те, як Фрідріх в роки Семирічної війни ховався під мостом зі своїм собакою, коли над його головою проходили ворожі війська. Якби пес пискнув, то їх знайшли б і вбили. Але він змовчав. Коли через кілька років улюбленець помер, Фрідріх висловив свою подяку, особисто поховавши його недалеко від свого палацу в Берліні, на місці поховання королівських осіб.

Тип класичного італійського хорта, відомого у наші дні, був створений тільки в 20-30 роки XX століття. Цьому сприяла стабілізація породи за допомогою схрещування з чужою кров'ю (з випетом для збереження типу хорта і карликовим пінчером для надання малого зросту). Це зробили з метою зберегти породу левреток, яка через надмірне рафінування та інбридинг піддалася дегенерації.

Загальний опис[ред.ред. код]

У витонченій левретці з красивим вигином шиї і високим кроком, поза сумнівом, прослідковується схожість з великими хортами.

Італійський хорт

Вага[ред.ред. код]

За вагою розрізняють італійських хортів до 3,5 кг і понад 3,5 кг.

Зріст[ред.ред. код]

Висота в загривку 33 – 38 см.

Голова[ред.ред. код]

Довга, вузька, з плоским черепом.

Вуха[ред.ред. код]

Напіввисячі, верхній кінець не закриває раковину, відведені убік, тонкі, ніжні на дотик, не повинні стояти, посаджені максимально далеко від мочки носа.

Очі[ред.ред. код]

Досить великі, блискучі, уважні.

Волосяний покрив[ред.ред. код]

Шерсть тонка, щільно прилегла.

Забарвлення[ред.ред. код]

Чорне, біле, червоне, блакитне, оленяче, палеве, тигрове або будь-яке з цих забарвлень у поєднанні з білим.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]