Фараон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фараон Рамзес III. Відреставроване зображення з гробниці фараона.

Фарао́н — титул монарха у Стародавньому Єгипті, сучасне найменування правителів Стародавнього Єгипту.

Фараон вважався живим богом, який після своєї смерті повинен приєднатися до інших богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політичну та військову владу в усьому Єгипті. Кожен фараон мав п'ять так званих титульних імен.

Помічником фараона був перший міністр (візир), керівник виконавчої влади.

Етимологія[ред.ред. код]

Праа
«Великий будинок»
ієрогліфами
O1
O29

Фараон (Φαραώ) — грецьке слово, запозичене з Біблії (івр. פַּרְעֹה‎, [ пар'о̄ ]), спотворене єгипетське «праа» (pr-aa), що буквально означає «великий будинок», тобто царський палац. Звичайним же найменуванням єгипетських царів був вираз «той, хто належить Очерету і Бджолі» («несу-біті»), тобто відповідно Верхньому і Нижньому Єгипту, або просто «повелитель обох земель» («небтауі»).

Словом праа почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н. е. Вірогідно, ніколи не було офіційним титулом, а виникло як евфемізм, що дозволяє обійтися без згадки царського імені та офіційних царських титулів, в епоху Нового царства і особливо поширилося до середині I тис. до н. е.

Історія[ред.ред. код]

Давньосхідна монархія в Стародавньому Єгипті зародилися в другій половині IV тис. до н. е. Після об'єднання Верхнього Єгипту і захоплення царями Нармером і Міною (Менесом) дельти Ніла (XXXI в. до н. е.) Агресивний військовий характер цих монархій став змінюватися. Одночасно з розвитком бюрократичного апарату і перекладом господарства в пряме підпорядкування монарху йшла сакралізація його влади. Цар став розглядатися як гарант прихильності богів до країни. Починаючи з IV династії, він асоціюється не з богом Хором, а з богом сонця Ра, сином якого і вважається. Ра ж приписувалася роль першого фараона, відповідно всі наступні царі важалися також богами. Тоді ж одна за одною були побудовані Великі піраміди, які уособлювали виняткову міць і велич правителів того часу.

Із занепадом Давнього царства, кліматичною кризою XXIII—XXII ст. до н. е. та вступом Єгипту в I Перехідний період могутність і авторитет єгипетських царів ослабли, зріс вплив і багатство знаті й державних чиновників. Епоха Середнього царства так повністю і не повернула єгипетським царям втраченого. Після розпаду Середнього царства і завоювання Нижнього і частини Верхнього Єгипту гіксосами здебільшого країною почала правити гіксосська династія, яка мала повноцінним сакральний статус.

Після вигнання гіксосів на початку Нового царства Єгипет опинився в новому політичному становищі: він більше не домінував у регіоні, де у нього з'явилися такі могутні суперники, як царство Мітанні і пізніше Хат (Хетське царство). В результаті авторитет фараонів став ґрунтуватися значною мірою на їх військових успіхах. Тим, хто їх не мав (як жінка Хатшепсут і цар-миротворець Аменхотеп III), доводилося посилено переконувати підданих в своєму божественному походженні. Незважаючи на це, морально-ідеологічна залежність суспільства від царя вже не йшла ні в яке порівняння з Давнім царством. До кінця II тис. до н. е. децентралізація єгипетського суспільства, зростання впливу храмів і номархів закінчилися розпадом Нового царства.

З цього часу фараони не мали істотного впливу в регіоні. Лише деяким з них (наприклад, Псамметиху I) вдавалося об'єднати Єгипет і втручатися в справи сусідніх країн. Населення і окремі господарства ставали все більш незалежні від царя, а його сакральна роль посередника між народом і богами практично зникла. У 525—485 рр. до н. е. фараонами Єгипту офіційно вважалися перські царі Ахеменіди, в 332—323 рр. до н. е. — Олександр Македонський, а після смерті останнього — Птолемеї, його нащадки діадохи.

Атрибути[ред.ред. код]

Вбрання фараона. Сучасна реконструкція на основі зображень у гробницях
  • Корона існувала в багатьох варіантах. Найбільш вживана подвійна корона «пшент» складалася з червоною корони Нижнього Єгипту «дешрет» і білої корони Верхнього Єгипту «хеджет». Кожна з цих двох корон належала також богиням-покровителькам цих частин країни — відповідно Уаджит, богині-кобрі, і Нехбет, яка шанувалася у вигляді стерв'ятника. Зображення Уаджит (урей) і Нехбет прикріплялися до корони спереду. Рідше надягали синю корона хепреш (для військових походів), золоту корону Хаїт (для ритуальних обрядів), діадему сешед (в епоху Стародавнього царства), а також інші головні убори на кшталт корони хемхемет, яка частіше зустрічаються на зображеннях богів, ніж фараонів.
  • Хустка (немес, або клафт) була звичайним головним убором в Єгипті, проте відрізнялася за кольорами в залежності від соціальної категорії носія. Царський немес, судячи з наявних зображень, був золотим із синіми смугами. Іноді поверх нього надягалася і корона.
  • Гак (хека) — короткий жезл із зігнутим верхнім кінцем. Відомий з додинастических часів і походить, ймовірно, від пастушого жезла. Його носили не тільки боги і царі, але також і вищі чиновники.
  • Батіг або ціп (нехех) зазвичай зображується разом з жезлом-гаком.
  • Жезл — довга палиця з роздвоєним нижнім кінцем і навершям у вигляді голови собаки або шакала, пізніше стилізованим.
  • Накладна борідка була символом влади і чоловічої сили царя. Виготовлялася штучно (оскільки у древніх єгиптян зазвичай не росли бороди) і підв'язувалася.

Література[ред.ред. код]

  • Весь Египет. 2-е издание, дополненное. стор.7. (рос.) ISBN 88-8029-353-2

Див. також[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Head of the Great Sphinx (icon).png Це незавершена стаття про Стародавній Єгипет.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.